Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


По о .. . особливостей української революції, механичного — в тій чи Іншій формі - усунення Центральної Ради, а шляхом утворення на Україні сильної української комуністичної партії, з залученням в її ряді від- повідних елементів української революційної демократії. Така тактика не роспалювала б національних пристрастів і перенесла б центр ваги цілком природно в площину не національної, а соціально-економичної, клясової боротьби, що якраз і було б в інтересах швидчого розвитку революції. Та московські большевики на Україні вважали за ліпше для себе бути всього тільки областним відділом московської партії на Україні. Органичний розвиток революції на Україні їм був цілком незрозумілий, та й не хотіли вони його розуміти і з ним рахуватись. Схема у них була дуже проста: раз на Московщині робиться так, а не накше, мусить те саме, в тих же самих формах, бути переведене і на Вкраїні в інтересах, поперед усього, Московщини (хоч і нази- валось це інтересами всеросійської, а то й всесвітьної революції) і, що також мае не аби яке значіння, силами тої ж самої Московщини. Таке цілков!!те негування українського народу, як такого, неу- вання національних революційних здобутків українського робітництва, селянства та воцтва і вироблених ними своєрідних форм революційних орѓанізації, призначених не тільки для національно-політичної, але й для соціально-економичної боротьби, форм, що послідовно BIIIІЛІвали в особливості соціально-економичної структури Україні, — було просто огидне і без кінця обурююче для всієї української революційної демо- кратії, не виключаючII і самих лівіших її елементів, що стояли вже на повицції соціялістичної революції; огидше і обурююче і пеприемлеме через те, що воно поперед усього було направлене проти самого факту істнування української революційної демократії, як такої, самостійної, незалежної від московської. Це було дійсно те саме, з чІм українські трудові маси вустрічались і при царазі і при Временному Правительстві, хоч і виходило тепер винних кол і мало на меті инші цілі. Трудове селянство розуміло, що справа йде про емансiпацію від Московщини, і через те підкреслило в своїйі наведеній вице постапові таку, здавалось би, само-собою зрозумілу річ, як те, що „Питая про перевибори Центральної РаҳII належить до вирішення не російських 1 большевиків, а українського трудового селянства.“ Зазначив, що склад Центральної Ради „В инішню хвилю від- повідає вимогам організованого трудового селянства“, Рада Селянських Депутатів ухвалила низку постанов, що мали ЛЯГТії в основу ближчої діяльности Центральної Ради. Поперед усього Рада Селянських депутатів зазначила свое відд- ношення до III Універсалу, ухваливши з цього приводу таку резолюціо: „Заслухавши III Універсал 1(ентральної Ради, Всеукраїнська Рада се. ЯІІ- ських Ден утатів вітає цеії великої ваги історичній акт і визнає, що він ві;{ІІовідае. дійсним вимогам сучасного життя і що великі росіформи, положенні Універса..10м, як політичні, так і соціально-економичні, о, і тільки й можуті, забезпечити