Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


68 - Зборії, а також обрані на підставі нятичленної виборчої формули ор- ": І місцевого самоврядування, моги б бути з успіхом усуненні цілком. ко.ТII того вимагіліК. Ясова боротьба, і, таким чином, вся вла, на Україні перейшла б ҳ0 рад робігти чІІх, селянських і військових депу - "Татів. Не виключена була також і мозклість ҲОВого істинування цієї дуicТІiчної системи“. у веякім разі, кажемо ще раз, в ній не хо- В.Іось нічого заrрокуючого розвиткові евоюції, і московські болЬНІe - BIIIі несуть велику від110відальність перед працюючим масами за те, Що нетактовно і брутально - силою московської зброї — зруйнували всі ці плани, порушли нормальний розвиток клясової боротьби на Україні і, бажаючі силою зброї вк. Іючи українську революцію у ві,1- Ilовідну фаз у російської революції. насадити форми влади на Україні точнісіньк) 10 своїх московських зразках, викликали війну між Совіт- ською Московщиною і демократичною, революційною Україною. Можні, звичай), закинути тут, но керуючі кола Центральної Радії не так-то вже охоче йшлі Ніляхом розвитку і поглиблення К.ІЯ- сової боротьбиі, і зробити з цього потім висновок, що наведена вище схема орі'анізації вла (II могла бути і не введена в життя. Та такий висновок являвся б нічим не доведепим. Хоч центральна Рада і сто- яла на нозиції у мі:кклясового миру“, та ця озиція була не вічна. IliBII.THвом української революційної демократії вона мусіла бути по- рушена, і, коли б Центральна Рада з якоїсь причини не зробила цього Вчасно, вона була б або переобразна або й цілком скинута В.ІacЛИМІЇ силами української демократії, без ведмежої допомоги московського чер- воного війська на чолі з :кандармом-реакціонером Муравйовим. Розвиток клясової свідомості українського робі гництва та селянства, еволюція. яку нереживали українські соціялістичні партії — соціяль-демократи і соціялісти-революціонери, а також сусідство радянської Московщини (дружньо настроеної) були б запорукою саме такого, а не инакшого. Дальшого розвитку подій на Україні. Та, на жаль, з цим не захотіли числитись ні місцеві московські болыпевнкі, ні Рада Народніх Комісарів в ІПетрограді. Місцеві боль- шевики, після вказівок в МосковІЦили, всіх сил докладали, щоб усу- пути Центральну Раду так чи інакше. Поруч з завзятою аrітацією протін IҢентральної Ради вони намагались кілька разів скинути її оружною силою, відбурюючи до повстання київську й инші військові залоги. Само собою розуміється, що все це до решти псувало відносини не тільки мія: Центральною Радою і московськими большевиками на Україні, але й між Центральною Радою та Радою Народніх Комісарів в Петрограді. Цим іночасти треба пояснити і той факт, що між І[ен- тральною Радою і Радою Народніх Комісарів так швидко дійшло ҳо оружної боротьби, без попередніх серйозних спроб з тої і другої сто- рони вичерпати назрілий конфлікт миром. Кажемо „без серйозних спроб“ через те, що не вважаемо за серйозні ані кроки Централь- ної Ради, а ні Ради Народніх Комісарів: іта і друга сторова на- перед вже були недовірливо настроєні одна до одної і зразу ж стали рунт пе щирих, а, головним чином, формальних зносин --- переговорів.