Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


. . . 72 Зверніть тільки увагу на ту нещасну Великорусь. Большевики захопилис"}, ідею завести соціялізх, хоч Росія ще не дозріла до цього, хоч всі соціалісти добре знають, що соціялізx xусить прийти наслідкох розвитку капіталізу, як плід розвитку продукційних сил. Вони хочуть зірвати цей неозрілий изі завчасу, щоб здобути розстройство шлункт, таке розстройство шлунку, яке вя::: завели в себе в Росії.*) Ми, українські соціяль-хеховрати, гадаємо, що заводити у себе такий лат. то значить — тільки руйнувати край. Хьотичний і нормальний хід громадського розвитку мусить бути забезпечений на далі, а умови того — свободи. Такої лінії ми весь час держимось і будеҳо держатись! Дон тиітить робітничі орtані. зації, і Іөнеральний Секретаріат робить йому увагу, щоб він спинив свою прак- тику. І це приносить результати.**) Генеральний Секретаріят вважає потрібних вживати політичної, клясової боротьби, а не політики заліза і крови. І ви бачите : на Україні нема ні арештів, ні насишьств. Протягом трьох тижнів увесь Київ жив під загрозою розгроху. Тольш :- вики хотіли роспочати своє діло. І ми впоратися з нихи цілком хирно. Тільки ми понесли втрати - Gдного вбитого і чотирьох ранених. А тепер н.. Україні напув знова свобода. Ariтуйте с. і, робіть страйки, В.Ҳалі чи невдалі -- HHша річ, але збройною силою боротьби не зачивайте! Хто зачинае, на трrо хеч упаде ! (Трім oil.rесків, що перехоҳШть в овацію.) Ткаченко (укр. с.-х.) між иншни говорить: Девять місяців ми вкупі з большевиках и боролися проти Керенського і буржуазії, а тепер ми 10ходих і до війни. Що ж сталося ? Та тільки те, що ми не відійдехо від того, щоб творча діяльність Іно будові держави належала всьому наројові. М. Грушевський, заявивши, що, коли з'їзд постановить непреобрази Центральну Раду, то остання не буде тому противитися і ні на один день не задержить встаҳи в своїх руках, спинився халі на ультиматумі і сказав, що україн- ська демократія на чолі з Центральною Радою відведе ворож у руку, вибивши з неї зброю, і скажже всім, що у нас на Вкраїні вам зась !“ (Бурхливі овації. } Після бурхливих дебатів з'їзд ухвалив (19. грудня н. ст.) всіма голосами проти двох при 19-1ъох, що утримались від голосування. слідуючу розолюцію про ультиматум Ради Народніх Комісарів: „Уважаючи ультиматум Ради Народніх Комісарів замахох проти Української Народньої Республики і виходячи з того, що заявлені в ніх домагання нарушують право українського народу на самоозначення та на вільне бухгвання форм свого державного життя, Всеукраїнський з'їзд Рад Селянських, Робітничих і Салдат- ських депутатів стверджує, що централістичні заміри теперішнього московського (великоруського) правительства, доводячи до війни між осковщиною та Україною, загрожують до решти розірвати федеративні звязки, 10 яких простує українська демократія. В той час, коли демократія всього світу, з передовихи ВідZLлами я:- наротнього соціялізму на чолі, бореться за осягнення загального миру, який вдиний тільки дасть можливість селянських і пролетарських масах успішно боротися

  • ) 1і погляди Винниченка на характер української революції і методи

революційної боротьби поділялись далеко је всією українською ревоюційною демократією. Ми вже бачили, що Винниченко залишився в меньшости на з'їзді укр. с.-х. партії. Так само не були вони пануючими і в партії укр. соц.-рев.

    • ) Дійсно, був такий час, коли на Центральну Раду робітництво покла-

дало надії, сподіваючись знайти в ній заступницю своїх прав та інтересів. Доказом цьому являється, між иншим, приїзд до Генерального секретаріату делеtації від робітників Донецького вугільного району зі скаргою на реакційний військовий режим Тен. Калехіна на Донщині та - звязані з ним утиски проти робітничих ор- tанізацій і кроханням визволити робітників з-під цього режих". Тенеральний Секретаріат вступив телеграфично в зносини з Донських Отаханох (tенералох Катехіним) і добився того, що останній пообіцяв не чинити ніяких утисків „гро- мадських орtанізаціях в їх роботі.“