Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/77

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


Частина ІІ. Трагедія української революції. (Війна з Совітською Росією. Німецька „допомога“. Розділ Ц. Війна з Совітською Росією і мир з центральними Державами. 8. Війна з Совітською Московщиною. Відносини між Українською Народньою Республикою і Coвітською Росією з перших же днiв iстну- вання цих двох республик набрали невиразного характеру. Спочатку російські большевики на Україні спробували були піти разом з Центральною Радою, але спроба ця не увінчалась успіхом. Центральна Рада, як ми вже вказували, висловилась проти повстання большевиків в Петрограді, вважаючи, що влада в Російській Республиці має належати однородному соціялістичному правительству, складеному взагалі з усіх соціялістів — „від народніх соціялістів до большевиків“, а не лише самій соціяль-демократичній партії большевиків. Ця резон люція Ради була причиною виходу з Центральної Ради російських большевиків і тягла за собою розбиття на Україні того „однородного соціялістичного фронту", який хотіла Рада утворити для всієї Росії. Большевики, цілком природно, повели далі свою сепарати у акцію, прямуючи до встановлення радянської влади через Пентральну Раду чи по-за нею. А через те, що в роботі 1Центральної Ради до того часу вони не брали майже ніякої участи, то й до національно-визвольного руху ставились весь час байдуже, коли не вороже, не дооцінювали ваги національного моменту в українській революції взагалі і знaчіння ІЦентральної Ради з'окрема і схилялись більше до способу введення радянської влади на Україні, так би мовити, з гори, і норуючи українські соціялістичні партії, в тому числі й лівіщі їх фракції. Немае ніякого сумніву, що коли б російська соціяль-демократична партія большевиків мала за собою народні маси, хоч би, приміром, військові, вона не спинилась би перед оружним розгоном Центральної Ради. Про це свідчать, між иншим, спроби большевиків підняти повстання в Київі, проти яких мусіла Центральна Рада боротись, на- решті, роззброенням большевицьких військових частин (12. грудня нов.