Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


. - . . . — 78 — ст.*) Ar'ігація большевиків за перөвибори Центральної Ради і скли- 1:ання ними Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, салдатських і селян- ських депутатів були тільки помічними засобами до оружного захоплення влади. Будучи настроенi войовничо. большевики на Україні, власне, і не дбали особливо про те, щоб якось порозумітись в Центральною Радою чи українськими соціалістичними партіями. Не дивно отже, що ві Іоенни між ними і Центральною Радою так швидко загострились і стали дуже ворожими. Завинила тут, як та, так і друга сторона, при чому російські большевики далеко в більшій мірі, ніж Цен- тральна Рада, Погіршення відносин між Центральною Радою і большевиками на Україні тягло за собою погіршення та напруження відносин і між [[ентральною Радою та Радою Народніх Комісарів Російської Совітської Республики. Роззброєння Центральною Радою большевицьких війсь- кових частин у Київі Рада Народніх Комісарів вважала вчинком, шкід- Ливим для революції, ворожим Совітській Росії і через те недопустимим Це більш незадоволена була Рада Народніх Комісарів тим, що Цен- тральна Рада не спішила з визнанням Ради Народніх Комісарів росій- ським (чи, краще сказати, всеросійським) правительством і вела акцію до створення , свого федерального уряду, одночасно оголосивши нейтралітет в боротьбі, що саме почалась між Радою Народніх Комісарів і Областю Війська Донського. ІІей „нейтралітет“ був тим дошкульніщим для правительства Леніна, що Генеральний Секретаріат, пропускаючи через Україну в фронтів на Доц донські ковачі части (які направлялись туди, по правда, не стільки в ціллю боротьби з большевиками, скільки в порядку самочинної демобілізації фронту) в той же час не допомогав передвиженню на Дон через Україну большевицьких військових частин, що направлялись туди для боротьби з Доном з Наказу „Верховного Головнокомандуючого — большевика Криленка.**) Крім цього, „за- важала“ 1Центральна Рада Раді Народніх Комісарів й иншими способами. Ми вже згадували про телеґрами ІПетлюри до війська на фронті про те, щоб не виконувати наказів Ради Народніх Комісарів. Поруч з нІ МІІ треба поставити зносини Генерального Секретаріату з реак-

  • ) Гуло роззброєно : третій авіаційний парк, пятий авіаційний парк, пон-

тонний баталіон, перш у запасну гірську батарею, задніпровську тяжку артилерію й инші військові частини. Роззброєні частини розпущено додому. Противився роззброєнню тільки третій авіаційний парк, між яким і салдатами „богданівцями“ сталась бійка. Большевики хотіли відповісти на роззброєння страйком в Киіві. 1.1е страйк не вдався.

    • ) Власне „вина** Тенерального Секретаріату тут цілком формальна. Пере-

(вижения допчаків робилост, майже стихійно : подібно до того, як тяглись до Дом у “ сірі салдатські маси, самочинно демобілізуючись, так само рва.Інсь у свій край, в свої станиці, і козаки. Правда, це бажання рядових козацьких мас на разі бу:10 на руку реакційній козацькій старшині, що увязалась у війну з Совіт- ськок. Росією, але це не міняє характеру у перекидки“ козачих частин з фронту на Дон. Спинити цю перекидку вже ніхто не міг, а тим більше не могла зробити цього Центральна Рада, котра зовсім не мала потрібної Для цього військової сили. Знов же й урочисті обіцянки додержуватись дружніх відносин між всіма бувшими народами і областями Росії, дані на З'їзді Народів ; Київi, 3,давалось. до чогось зобовязували Центральну Раду. тетен и на интели" ri