Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/81

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


юрганізованої доказот того (ві ст.). Ці забек бо риться організованою демократією України, він рішуче і так само силою буде подавляти в корiнi. Доказои того е роззброєння де-яких військових частин, зроблене в ночі з 12. на 13. грудня (и. ст.). Ці частини, з анархістичних, нез- дисциплінованих елементів, відбурені нечесною абітацією большевиків, весь час погрожували розгроком Київа з тих тяжких орудій, які були у них., Приклад братовбивчої кровавої війни в Петрограді, Москві та й в сахіх Київі, погрози віддати на розгром безвинне населения Київа гримусили Генеральний Секретаріат відібрати зброю у найбільш анархістичних частин і ҳе-які з них вислати за хежі Української Народньої Республики. Iliдчас роззброєння українських військовити частинами випадково, без наказу енерального секретаріату, затримано де-яких членів ,военно-революціоннаго“ кохітету, але в цей же день випущено. Роз- зброєння відбулось без пролиття каналі крови, але в той же час з боку роз- зброених вбито одного українського козака-богданівця і чотирьох ранено. Не ховаючи ні одного свого кроку, як в політично-внутрішній, так і в зо- внішній діяльности, стоячи на позиціях соціалістичного правительства зорѓанізо- ваної демократії України, її селянства, робітництва і салдатства, Генеральний Секретаріат. звертається до тої частини робітництва, яку введено в буд вашихи несовісними політичними противниками, з застереженням: ворожнеча робітництва проти Української Центральної Ради є ворожнеча проти українського селянства, яке, по справедливости, мае найбільшу силу, як в центральній Раді, так і по всій Росії. Ворожнеча робітництва з селянством, города з селом, є тільки на користь реакції, бо розбиває сили всієї революційної демократії. Українське селянство найбільші представлене в Раді, найбільше грабоване царизмом, найбільш покривджене до революції соція.Іьно, національно і політично, не допустить, щоб його відродження скасуваха аtітація зайшлих з пів- ночі Росії анархістичних елементів. Центральна Рада і Генеральний Секретаріат, яко найвищі органи влади українського селянства, робітництва і салдатства, заявляють: мир всьому світові, земля трудовому народові, робітництву — економичні, соціальні рефорхи, всій людности — демократичні свободи, але в формах зорганізованих ; не тільки руйнувати, але й будувати, творити нове. І цю позицію енеральний Секретаріат буде боронити всіма силахи від всіх, хто б не захотів її зломити. Підписали : Голова Генерального Секретаріату В. Винниченко. За Генерального Писаря І. І ірний. Київ, 30. листопада (13. грудня) 1917. р.“ в цій документі являеться цінною заява Генерального Секре- таріяту про признання вим за Народніми Комісарами права „поряд- кувати життя“ на Московщині. Заява ця дорівнювалась фактичному визнанню Центральною Радою Ради Народніх Комісарів за прави- тельство „Великоруси і могла, до де-якої міри, служити основою для порозуміння між двома урядами, при умові визнання Радою Народніх Комісарів Української Народньої Республики і її права на нейтралітет. Коли ми розглянемо цю заяву в світлі загального напрямку політики Центральної Ради, напрямку, що по-за всяким сумнівом був незрівняно ближчим до політики Ради Народніх Комісарів, ніж до політики дон- ського отамана Калехіна (з яким, до речі, мав вже Генеральний Се- кретаріат непорозуміння на грунті реакційної політики козачого пра- вительства), то побачимо, що значiвня її було недооцінено Радою Народніх Комісарів. Коли бостання не приспішувала штучно війни з Україною, Генеральний Секретаріат (а в першу чергу Центральна Рада, власне її робітниче-селянська більшість, з якою в останні часи І енеральний Секретаріат почав помітно росходитись) швидко побачив би, що Центральній Раді дійсно не по дорозі з Донок в справі утворення R