Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/86

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 86 — евкої Народньої Республики і тільки в аrtітаційною метою вжила від- повідного вираву. Потвердження цього бачимо в останніх словах ультii- Датума, що, коли Центральна Рада не дасть в призначений строк 3а- довольняючої відповіді, то Рада Народніх Комісарів буде вважати Центральну Раду в стані війни ,а владою Советів в Росії й на Україні. Цим Рада Народніх комісарів немов би визнавала одночасне істнування на Україні двох влад: влади Української Центральної Ради і влади Советів, чи, инакше кажучи, не визнавала і не хотіла визнавати влади Центральної Ради і генерального Секретаріату і заздалегідь представляла майбутню війну між Москов- шиною й Україною, як війну не двох держав, а тільки як внутрішню горожанську війну, війну „буржуазної“ Центральної Ради проти „влади Совет в в Росії й на Україні“. Таким чином, зазначене на початку ультиматума принципове ви- знання Совітськото Росією Української Народньої Республики фактично набірало - протилежного змісту : воно являлось одвертих вікиненням факга істнування української державности в якій-будь формі. Так його зрозуміла і вся українська революційна демократія*), в такому дусі було дано Генеральних Секретаріатом (20 грудня н. ст.) і віц- повідь Раді Народніх Комісарів на її ультиматум (через Окружну Українську Військову Раду в Петрограді). Зміст тої відповіді був слідуючий: „Революційний штаб України, уповноважений Республиканським Прави- тельством України і народом, мае честь предложити Республиканському Прави- тельству Великоросії висліди нарад IIтабу з Правительством про ультиматум Ради Народніх Комісарів до Української Центральної Ради і відповідь Республи- канського Правительства України на ультиматум. Переговори про мирне полагодження спору між Російською Республикою й Україною залежать від отсих умов : 1. Признання права українського народу (на самоопредiлення) і Україн- ської Республики (на істнування), з тим, що ніхто не повинен вмішуватися в справи Республики ; 2. Сповнення домагання українізації війська (перенесення військових частин з инших фронтів на територію України) 3. Полагодження фінансових справ державного скарбу, 4. Невмішування Ради Народніх Комісарів, Головної квартири і Головно- командуючого до управління українським фронтом, цеб-то румунським і південно- західним фронтой Правительство Української Народньої Республики заявляє, що признання посланих принцiнів Радою Народніх Комісарів може стати основою для пола- годження спору так, що оминеться війну між Україною і Великоросіею. по-до участи в союзнік правительстві — на думку Правительства У. Н. Р. -- Україна, з огляду на значіння, яке тепер осягнула, мусить мати в нім не деше, ціж третину заступників.**,

  • ) А що українська демократія не помилялась, доказом служить почасти

пізніца довга і вперта боротьба українських комуністів з московськими кому- ністами за політичну і економичну суверенність Укр. Соц. Рад. Республики. "*) Тенеральний Секретаріат все ще не тратив надії на утворення федераль- ного правительства. В додаток до наведених вище матеріалів в ній справі на- водимо тут ноту Генерального Секретаріату до правительств всіх новоутворених республик і автономних країв Росії, вислану 18. грудня (н. ст.) 1917 р. Правительство Української Народньої Республики — Генеральний Секре- rарiят — розіслало 8. грудня всім правительствах новоутворених республик