Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/88

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

— — Инші ж питання, які піднімала Рада Народніх Комісарів, в тому числі й питання пропуска козачого війська через територію Україні, являлись, порівнюючи з них, другоряднихи або випливаючих з сахого факту невизнання Радою Народніх колісарів Української Народньої Республики. Цим в значній мірі треба пояснити те, що Генеральний Секретаріат в свої відповіді на у.iЬТИматум не знайшов потрібних відповідати окремо на кожну з вимог-запитань Раҳи Нароҳніх ко- місарів, в тому числі й на закид (великої принцiltової і практичної ваги) про участь в контрреволюційній катехінській змові". Що-до цієї останньої змови“, то ще раз треба відкреслити, що її в дійсности не бу.10. Це підчас Жовтневих подій в Петрограді та Київі зовсім виразно виясн 11.10сь, що українська революційна хемо- кратія не піде разом з козаками. Пригадаймо негативне відношення Третього Всеукраїнського військового з'їзҳу до Козачого з'їзду, що відбувався тоді в Київі: пригадаймо віҳКинення Центральною Радою пропозицій козачими кругами спільної боротьби проти большевиків. а потім і спільну боротьбу війська Центральної Раҳи і большевицьких військових частин проти тих самих козаків, проти контрреволюційного штабу київської військової округін: нарешті, втручання Генерального Секретаріату у внутрішні справи Донщини з метою оборони інтересів та прав робітництва від реакційного катєдінського реж: му. Всі ці факти і самції напрям діяльності Центральної Радії, зазначений в III Універсалі, а ще більше - в настроях і революційній свідомости українського селянства, робітництва та вояцтва, не давати ніяких підстав до обвинувачення Центральної Ради в „контрреволюційній каледiнській змові“. Такої змові не було і не могхо бути. І не можна, Звичайно, добачити її в тому, що Центральна Рада провадила, піс.ІЯ упаҳку Временного правительства, самостійно українізацію війська на фронті, або в тому, що обеззброїла ворожі їй (хоч би й по-больше- вицькому настроєні) московські частини, або, врешті, в тому, що пере- пускала козачі частини з фронту через Україну додому. Це перепускання, дійсно, до якоїсь міри Шко 1.10 Совітській Росії, поскільки вело ҳо зосередження на Донщині певної, ворожої владі Народніх комісарів контрреволюційної сили. Але наскільки великою шк0ҳа була фактично скільки козачого війська мог.10 переїхати через Україну на Донщину Чи на Урал і чи дійсно все те військо поповнило б ряді контр- революційної армії, чи частина його, втомлена війною і розаrітована большевиками, розійшлася б но своїх станицях — тепер трузио сказати, можна у всякім випадку з певністю припустити, що шкода від перепущення козачого війська була б в дійсности незрівняно меншою від тої шкоди, яка повстана ҳля революції потім від війни між Україною і Московщиною. Це ж саме треба сказати й про обез- зброювання та затримування І енеральнім Секретаріятох большевицького війська, направленого з фронтів на боротьбу з повстанням Калехіна. Таке кіоступовання ІЦентральної Ради вик.Тикалось не симпатію її до контрреволюційного Дову, не соціальною ворожістю до ідеалів робі- тниче-селянської державности, проголошених большевиками на Москов- щині, а лише бажанням оберегти Українську Народню Республику від