та . . .. . . . що вважае нрші у акцію для усунення спору безперечно бажаною. Совітське 11равительство зробило все, щоб дійти до мирного полагодження справи. ІІҢо-до предложення Українською Радою умов, котрі мають принціповий характер, як право свободного розвитку народів, вони ніколи не були предметом переговорів або спору, бо Рада Народніх Комісарів признає повне здійснення тих принціпів, У предложених умовах Українська центральна Рада поминае мовчанкок? дійсний предмет спору, а саме те, що Рада підни рае контрреволк цію буржуазії, кадеті в. та Каледiна, звернену. проти влади совітів, заступників селян, робітників і салдатів. Інорозуміння з Радою можливе тільки під умовою, що Рада виразно відмовиќься підпирати, як Каледiна, так і век) контр-революційну знову буржуазії та кадетів.“ Ми не маемо під руками копій документів про дальший хід пере- говорів: про заходи членів Всеросійських установчих зборів від України, що в той час перебували в Петрограді (переважно україн- ських соціялістів-революціонерів), направлені до мирного залагодження конфлікту; про роботу висланої з Петрограду до Київа спеціальної делеtації; так само, як не маємо і змісту тих розмов, які вилися Генеральним Секретаріатом з Радою Народніх Комісарів телеграфно. Та хоч ці документи і могли б де-в-чому висвітлити справу ще краще, ніж освітили її наведені више документи, проте чогось основно нового вони не дали б. Конфлікт зостався не росплутаним, до порозу- міння не дійшло.*) Та й трудно було досягти того порозуміння, тим більше, що Рада Народніх Комісарів поспішилась признати за прави- тельство України утворений З'їздом Рад в Харькові так званий «Совіт- ський уряд“ України і дати в допомогу тому урядові свою армію для війни з Центральною Радою.
- ) Наводимо тут де-які відокоети про дальший хід переговорів: 2. січня
(18. ст.) 1919 р. урядове 1lетроградське Телеграфне Atентство подато телеграму такого змісту : „По вістках членів делеtації, якій поручено вести в Київі пере- говори для полагодження конфлікту між владою совітів і Центральнок» Радою,
- можливість полагодити цей конфлікт тим способом, що буде утворено нову
Раду Совітів, при чім буде поширено обсяг її впливу. Центральна Рада задумує виновнити ультиматум Ради Народніх Комісарів під умовою, що Україна буде забезпечена грішми і до Рада Народніх комісарів видасть урядовий декрет, яким признае Українську Республику. Як повіломляють делеtати, Україна не за- боронить вивозу збіжжа до Великоросії. « 3. січня (н. ст.) 1918 р. Рада Народніх Комісарів звернулась до централь- пої Ради з такою нотою: „Тому що офiцiяльнi заступники Централної Ради висловили бажання розпочати переговори для осягнення порозуміння з Радок Народніх комісарів, котра з свого боку признае незалежність Української Республики, дальше тому що Центральна Рада признае контрреволюційний характер своїх стороників, дальше з огляду на факт, що Рада Народніх Комісарів всюди і абсолютҢо при- знала всім націям, з українською включно, право на незалежність, далі тому, що вітає кожду, спробу оминути війну з Центральною Радою, коли б вона при- знала контрреволюційний характер діяльности Kaлeдіна і в спин. Я да б ведення війни з цим, — уважає Рада Народніх комісарів за дуже бажану річ увійти в обговорення з Центральною Радою . непорiшених справ щоб усунути всі непорозуміння, які ви ливають з політики Ради що-до загального фронту та протиреволюційного повстання Каледiна. Рада Народніх Комісарів пропонує Центральній Раді переговори в справі порозуміння, яке повіт зло б наведених засадам, і вважае за найвідповідніще місце для перего: рів. - моленск або Вітебск.“ що така включнатральною іна і
