Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


Ми маємо непорушне переконання, що теперішня війна є найбільших не- щастях усіх держав ; для того від дня проголошення Української Народньої Республики вступили ми на шлях діяльної жирної політики. Тому, що в III Універсалі проголошено необхідність негайно заключити мир, постановила також Центральна Рада прилучитися до перемирря. Для того послано на полуднево-західний і румунський фронти уповноважних від Іөнераль- ного Секретаріату. Обидва фронти злучено тепер в один український фронт під управлінням правительства Української Народньої Республики. Одночасно доручила Центральна Рада Тенеральному Секретаріятові повідо- мити союзників про факт ведення мирових переговорів, і це доручення Генераль- ний Секретаріат в свій час виконав. Коли Рада Народніх комісарів, за згодою правительств держав, що воюють проти Росії, почала переговори на всіх фронтах Росії про перемирря, вислав Тенеральний Секретаріат своїх заступників до Берестя Литовського для контролю та інформації. При цін уважає Генеральний Секретаріат за необхідне звернути увагу на те, що заступники Ради Народніх Комісарів, хоч і були повідомлені про те, що уповноважені Українського правительства мають приїхати для участи в переговорах, заключили самостійно загальне перемирря без всякого порозуміння з Правительством Української На- родньої Республики. Тепер, отже, коли Рада Народніх Комісарів, на основі останньої точки умови про загальне перемирря, почала в Берестю-Литовськім мирові переговори з Правительствами Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії, заявляв Генеральний Секретаріат іменем Української Народньої Республики : 1. Ціла демократія української держави змагає до світового миру — до загального миру по-між усіма воюючими державами. 2. Мир, заключений по-між всіма державами, повинен всім, навіть най- хеньшим народам в кождій державі, забезпечити свободу народоправного само- означення. 3. Для уможливлення дійсного самоозначення народів необхідно установити відповідні tарантії. 4. Через те анексій, так званого насильного прилучення або передачі поодиноких земель без згоди населення, не можна допустити. 5. Так само, зі становища робочих кляс всіх країв, виключені всякі кон- трибуції в якій би то не було формі. 6. Малі народи й держави, що потерпіли через війну, повинні дістати матеріальну поміч, на основі принціпів, вироблених на конгресах. 7. Українська народня Республика має тепер на своїй території власний український фронт і виступає самостійно в міжнародніх справах через свое правн- тельство, яке заступає інтереси українського народу. 8. Влада Ради Народніх Комісарів не простягається на цілу Росію, 8 з'окрема не простягається на Українську Республику. Через це мир, який хоче заключити Росія зі своїми противниками, може мати силу для Української Республики тільки тоді, коли його умови прийме і підпише правительство Україн- ської Народньої Республики. 9. Мир в імени цілої Росії може заключити тільки таке правительство (до того федеративне), яке буде утворене всіма республиками і державно-зорtані- зованими областями Росії. Коли б такого правительства не вдалося утворити в найближчім часі, тоді тільки злучені правительства всіх тих республик і областей хожуть заключити такий мир. Український Генеральний Секретаріат держиться твердо принципу загаль- ного народоправного мира та змагае прискорити його заключения. Признаючи велике значіння всіх зусиль, направлених на здійснення такого хиру, енеральний секретаріат уважав за необхідне, щоб його заступники брали участь в переговорах в Берестю-Литовській, і одночасно бажає, щоб справу киру було завершено на міжнароднім з'їзді, на який Україн- ське правительство запрошує всі воюючі держави. Голова Тенерального Секретаріату В. Винниченко, Тенеральний Секретарь для міжнародніх справ О. III ульгин.“