Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том IV (1922).djvu/170

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

яка в резолюції по політичному моменту зазначила, що єврейська демократія повинна брати участь в українськім державнім будівництві при умові, що уряд поведе дійсно соціялістичну і демократичну політику[1]. Вже з цих неповних відомостей бачимо, що між українськими соціялістичними партіями і співзвучними їм єврейськими було осягнуте повне порозуміння, що єврейське демократичне життя входило в свою нормальну колію.

В урядових установах УНР, особливо в ріжних законодавчих комісіях і в самих міністерствах (праці, народнього здоровля і опікування, народнього господарства, внутрішніх справ, не кажучи вже про міністерство єврейських справ), працювало багацько соціялістичної єврейської інтеліґенції.

Підчас війни з Денікіном єврейське населення (в Бердичеві й инших містах) охоче йшло в ряди української республиканської армії; єврейські ремісники багацько працювали для постачання армії одежі і чобіт. Єврейське жіноцтво доглядало ранених по шпиталях.

Так поліпшувались відносини між українським і не-українським громадянством на директоріянському боці. З часом безумовно дійшло б до тісного зближення та до спільної праці обох ґруп, коли б російська реакція (під проводом Денікіна) не зліквідувала другої УНР[2].

  1. З огляду на інтерес цієї резолюції, подаємо її тут цілою: „Зрадницька політика російської буржуазії в перший період російської революції з одного боку, та гетьманська реакція, котра спіралась на німецькі реакційні баґнети з другого боку — підготовили психольоґично ґрунт для большевизма на Україні.
    Обєктивні умови українського життя та короткозора політика комуністичних лідерів привели до повного розгрому в рядах робітничої демократії, загострили взаємовідносини між містом і селом та підготували ґрунт для чорної реакції. В ліквідації большевизма на Україні беруть участь чорні сили, котрі, спіраючись на західно-европейську реакцію Антанти, ґрупуються коло Денікіна і Поляків і ведуть боротьбу з демократією на Вкраїні.
    Приймаючи все це на увагу, нарада вважає, що для жидівської робітничої демократії, можливо і необхідно йти поруч зо всіма соціялістично-демократичними силами всієї Вкраїни, щоб будувати самостійну, правдиво-демократичну Україну і рятувати останні здобутки революції, при слідуючих умовах:
    1. Українська соціялістична демократія повинна катеґорично відмежуватися від тих реакційних та шовіністично-дрібнобуржуазних елєментів, котрі в процесі українського руху присмоктались до української демократії і в деякі моменти зводили її з революційного шляху.
    2. Повинні бути відбудовані всі політичні, професійні та культурні робітничі орґанізації, арештовані робітники — звільнені, винні в належности до комуністичних орґанізацій — амністовані.
    3. Орґанізуються робітничі ради для контролю за продукцією та за здійсненням робітничого законодавства. Конституція робітничих рад вироблюється в найближчім часі при участи представників професійних та політичних орґанізацій.
    4. Як можна скоріще видається закон про Українські Установчі Збори і призначається термін їх скликання.
    5. В питаннях, які мають відношення спеціяльно до жидівського життя, рішаюче слово належить жидівській демократії“ („Роб. Газ.“ No 492, 9. вересня 1919 p.).
  2. Згадаємо ще тут про затверджений Директорією в травні місяці 1919 р. закон про єврейське громадське самоврядування, який являється доповненням і розвитком закону про національно-персональну автономію. По цьому закону було дуже поширено компетенцію єврейських громадських рад і прирівняно їх — в сфері їх компетенції — в правах і обовязках до мійських громадських самоврядувань.