Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 122. 1915.djvu/35

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


мовича); але за них вставив ся Караімович, тоді вже „старший полковник“, поручав їх знанє в запорозьких справах і казав, що тепер не бачить більше відповідних на сї уряди; „тому мусїли ми їх полишити“ — пишуть комісарі[1]. З яких причин боронив Іляш тих полковників, можемо тільки здогадувати ся.

Маємо і другий подібний факт. „При тім пописї“, пишуть комісарі, „пильнували ми поарештувати козаків вказаних паном краківським (Конецпольським). І так Чорномазого взяли ми і посилаємо“[2]. Комісарі не говорять, що стало ся з арештованим козаком. Але про нього маємо знов звістку в непублїкованих листах Караімовича і Станислава Потоцького[3]. Іляш Караімович „полковник старший“ знов вставляє ся за підозрілим „товаришем“. Василя Чорномаза з Миргорода віддали до козацької вязницї, за неоправданим доносом — пише Іляш до Миколи Потоцького. Він має свідоцтво від місцевого державця і всїх миргородських обивателїв що до „чесного і пристійного помешканя свого“, що не вдавав ся в ніякі бунти і був вірним слугою короля і річипосполитої. „Пан Біг і посполите право приказує нам невинних людий визволяти й за ними причиняти ся“, — тому полковник боронить обжалованого і просить гетьмана, щоби лишити його при „здоровлю й худобі його“. Станислав Потоцький, оден з комісарів, що переводили ревізію реєстра, повідомляє також, що вся війскова старшина „висвідчала“ Чорномаза, що не був приводом анї радою до нїяких бунтів.

Справа Чорномаза цїкава відвагою оборонцїв і доброю орнїзацією оборони. Коли Конецпольський поручав арештувати Чорномаза, то мусїв мати з ним якісь „рахунки“. Не дивлячи ся на такий стан річий, козаки вмить орґанїзують оборону товариша: дістають свідоцтво льояльности від миргородського державця і инших обивателїв, порушують старшину, зібрану в Переяславі, шукають дороги до комісарів і гетьмана. Хоч козаччина була під важким терором і мусїла показувати покору і послух, — не вагала ся в потребі заступити ся за підозрілого товариша. Інтересне передусїм становище Іляша Караімовича, який хоч на зверх незвичайно льояльний, в дїйсности тримаєть ся за руки з козаками і покриває їх вини своєю протекцією. Чи робив він се тому, щоби здобути собі симпатії між загалом

  1. Реляція комісії — Грушевський I. с. с. 280
  2. ibid.
  3. Оба листи подаємо при кінци.