З Корони Мокрський переселив ся на Литву, до Вильна. У виленській єзуітській академії, як оповідає Ростовський, він учив св. письмо і полєміку та був проканцлєром і проповідником.[1] З писань Мокрського можна сконстатувати його побут у Вильні 1639 і 1642 р. і також означити ближче, що він був проповідником фарного костела св. Івана.[2] Ростовський записує також, що підчас свята в честь Йосафата Концевича, яке уладжували виленські єзуіти 19 січня 1642 р., Мокрський мав проповідь.[3] Але деколи мабуть він їздив теж у Польщу, принайменше його писання з 1640 р. звязані з Ловічем і Калішем.
Дальша життєпись Мокрського знов не має докладних дат. З невідомих причин він виступив з ордену єзуітів і переніс ся до ордену реґулярних каноніків. З початку був у Мєхові, опісля приїхав до Тшемешна і там зложив професію.[4] Тшемешненська хроніка, що подає сі вістки, називає Мокрського також королівським проповідником. Прямого потвердження на се не маємо, бо не знаємо повної лісти проповідників короля Володислава IV.[5] Але що Мокрський справді займав якесь важнійше місце у Варшаві, про се згадує сам Хмельницький в одному листі до залоги Замостя, що Мокрський „так королеви й. м. блаженної памяти (Володиславови) і сенаторам добре відомий“.[6]
В 1648 р. Андрій Гонцель Мокрський знаходив ся у Львові. Чи приїхав туди у приватних справах, чи як політичний вислан-
- ↑ Rostowski c. 461.
- ↑ Див. нижче.
- ↑ Rostowski с. 357.
- ↑ В 1646 р. Мокрський не був уже єзуітом, — у виданні молитвенника тогож року він зветь ся тільки „s. theologiey doktor“ (без „S. J.“).
- ↑ З королівських проповідників і капелянів відомі тільки єзуіт Петроконський 1636–1637 і Матвій Сарбєвський 1636–1640, W. Czermak, Studya historyczne, Краків 1901, с. 91.
- ↑ С. Томашівський, Межи Пилявцями і Замостєм[опрацювання скану] с. 134 (Жерела У. Р. VI, вступна розвідка).
кс. Ковальський: „Fr. Andreas Hączel Mokrski, S. Theologiae doctor, in Societate Jesu annis 30 professus, concionator regius, theologus, philosophus, orator absolutissimus, primum post dimissionem e Societate Miechoviam, deinde Tremesnam divertit ac tandem hic professus. Principibus charus ipsique Bogdano Chmielnicio, quem olim in scholis Leopoliensis collegii erudiebat, missus ad eundem internuntius a Ser-mo Joanne Casimiro, ubi humanissime exceptus et tractatus, Cosacis singulos nutus et verba colloquiorum observantibus; frustratus spe emolliendi animum Chmielnicii, rediit Leopolim, ibidem mortuus, apud PP. Franciscanos Conventuales est sepultus“. Chronicon Tremesnense, c. 804. Порівн. Ks. Dr. Łukowski, Archiwum Trzemeszeńskie. Roczniki Tow. przyjaciół nauk poznańskiego XI, 1881, c. 388.
