Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 138-140. 1925.djvu/104

кутника в гербі Савичів зовсім рівна, в гербі „Strzemię“ має вона по середині зпереду й іззаду виступ. Се одначе не стоїть на перешкоді вважати знак у гербі Савичів стременем, бо н. пр. стремя в гербі „Drangwitz“ представляється зовсім яко трикутник (долішня частина без виступів)^[1]; власний герб родини Каляв має також певну анальоґію з гербом Савичів, тільки трикутник переділений тут іще по середині від вершка до споду прямовісною черткою^[2]. Вкінці й рисунок гербу „Strzemię“ в Длуґошевих „Insignia“ зображає майже трикутник зі сподом рівним як у грецькій дельті (без виступів)^[3].

II.

Чиїж отже ініціяли і чий герб бачимо на кубку в „Музею Тарновського“? Питаннє се розвязує відразу опись одного срібного начиння в „Музею кн. Чорторийських“ в Кракові, подана проф. Маріяном Соколовским. З оглядом на се, що під нинішню пору годі мені таку опись подати на основі автопсії, подаю тут до слова опись, зладжену проф. Соколовским^[4], доповнюючи її ще даними, надісланими мені ласкаво проф. Ягайлонського університету, д-ром Володиславом Семковичем.

„Najbardziej uderzające wszakże pewnym barbarzyńskim i zarazem wschodnim charakterem — пише проф. Соколовский — jest wielkie płaskie naczynie srebrne z rękojeścią, przypominające formą patelnię, zdobne rytymi i pozłoconymi ornamentami. Naczynie to ze srebrnej blachy grubej na 4 milimetry, ma otwór na 0.30 szeroki, a rękojeść na 0.15 długą. Na wypukłem dnie jego widać rytą i złoconą tarczę herbową w otoczeniu laurowego wieńca. Na tarczy jakby herb Leliwa, półksiężyc i gwiazda, a nad tą ostatnią podkowa, zwrócona końcami ku dołowi i razem z półksiężycem tworząca dla środkowej gwiazdy ramy. Z piór strusich i esów, otaczających tarczę, wyrasta u góry krzyż, a koło niego dwie wielkie litery: A. P. Dokoła otworu na zewnątrz biegnie szeroki złocony szlak, wypełniony napisem starocerkiewnej formy, który w transkrypcyi brzmi: Pana Dymitraszka Raczy Sej Kuwsz^[5] zrobień roku 1678 mca

1. Пор. зображеннє сього гербу н. пр. в К. Łodzia-Czarniecki: Herbarz Polski I, Gniezno 1875—1881, ст. 26.
2. Wittyg: Op. cit. ст. 126.
3. Piekosiński: Op. cit. ст. 442.
4. Sokołowski: Muzeum X. Czartoryskich w Krakowie. Kwartalnik historyczny 1892, ст. 236—7.
5. Пор. Грінченко: Словарь української мови. Том II, Київ 1908, ст. 242: „Ківш = сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей“.