Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 138-140. 1925.djvu/108

спосіб уміщене по назвиську, не вспів одначе Стороженко підперти ніяким иншим, стійнійшим арґументом.

Щож отже може означати „Райча“ або „Райче“? Зі словарів сербсько-хорватської мови знаємо, що „Ра̂ц“ або „Ра̀ца“ було у Мадярів згірдним іменем на означеннє Сербів^[1]. Також у найновійших часах звертають увагу на се, що „Райчами“ або „Рацами“ називано тоді сербських виходців, котрі наймалися до війська в сусідніх державах та, що здається з таких Сербів був і Дмитрашко^[2]. Після сього стає ясним, длячого „Райча“ або „Райче“ уміщене по назвиську Дмитрашка й длячого пізнійші Дмитрашки прозиваються „Райчами“. Анальоґічно до сього наслідник Дмитрашка на достоїнстві переяславського полковника, на імя Вук, що разом із Дмитрашком прибув на Україну в 1665 р., прозивається Вуком Сербином^[3].

Попри ріжні сторони життя Дмитрашка Райчі, звертає Стороженко увагу ще на одну сторону, котра стоїть у певній звязи з нашою темою. Маю тут на думці життєві розривки Дмитрашка. Частина їх, пише Стороженко, „уходила на „банкеты“ съ обильными возліяніями Бахусу, какъ это было въ обычаѣ того времени, когда держались поговорки Владимира Св. „Руси есть веселіе пити“ и пили по долгу и неумѣренно“^[4]. Правда, Стороженко зауважує, що Дмитрашко „не принадлежалъ къ „піякамъ“, какъ тогда выражались“^[5], одначе годі заперечити сьому, що Дмитрашко був прихильником таких „банкетів“ з „обильными возліяніями Бахусу“. Характеристична напись на Дмитрашковому ковші з 1676 р. „Пити з него во здравіе, с ковша сего пити, а его не просити, а просишъ не дамъ, дла себе мам“, не відбігає далеко від поговірки Володимира Св. „Руси есть веселіе пити“. Свідками тих Дмитрашкових „обильныхъ возліяній Бахусу“ остали, крім згаданого ковша, також кубок в „Музею Тарновського“, хибно подаваний яко власність св. Димитрія Ростовського, а крім сього „Роструханъ^[6] великий злоцѣстий и чарка такожъ великая пестрозло-

1. Караджич: Op. cit. ст. 664; Iveković і Broz: Op. cit. ст. 292.
2. Крипякевич: Серби в українськім війську 1650—1660 рр. Записки Наук. Тов. ім. Шевченка т. 129, ст. 89.
3. Стороженко: Вукъ Сербинъ, полковникъ переяславскій (1675— 1682). Очерки переяславской старины. Кіевъ 1900, ст. 187—195.
4. Стороженко: Родіонъ Григорьевичъ Дмитрашко, ст. 173.
5. Ibidem.
6. Се великий кубок, о фантастичному вигляді. Близше поясненне гл. Б. Барвінський: Слідами гетьмана Мазепи. Записки т. 129, ст. 127, прим. 2.