Перейти до вмісту

Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 138-140. 1925.djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

святині. Постанови канонічного права грецької церкви про шлюб та про инші родинні відносини стали законом для нашої церкви вже в час її засновання - офіціального і фактичного. Цілком для того часу натурально перейшли до компетенції церкви і всі формальні справи, що виникали з юридичного акту шлюбу та з родинних відносин. „Справи шлюбні, — каже проф. Е. Голубинський, мають деякі спеціяльні риси, що примушували передати їх до компетенції єпископів. Для розгляду одних із сих справ суддя повинен мати спеціяльні канонічні відомости, при розсуджуванню инших суддя має не лише судити, але й морально умовляти; і те й друге було неможливим для цивільних суддів, такби мовити, необхідно оддавало сі справи до рук єпископів. І в самій Греції суд у справах шлюбних мали за найбільш відповідний для єпископів, і вони в такій мірі вважалися в сих справах суддями найбільш компетентними та найбільш відповідними, що коли не обовязково наказувалося, то рішуче рекомендувалося, щоб сі справи розбиралися не инакше, як у єпископів“. Конкретно оддано до церковного суду Уставом В. такі справи: „Даль есмь по всімь градомь и по погостомь и по свободамь (слободамь), гді христіяне суть, роспустьі, смирное (смилное), застание, умьїкание, пошибание, промежи мужем?) и женою о животі, у племени или в сватьстві поимется (поииутся), відьство (відмство), зелеиничьство, уріканіа три; бляднею и зеліи, еретичество, зубоідь (зубоежа); отца или матерь бьеть сьінь или дщи; братія или діти тяжутся о задницу („о останки або спадки“ з боку); церковная татба, мертвеця сволочать, гробньїи тать, кресгь посікуеть или на стінах?) ріжють; или скотьі, или пси (псьі), или птицьі (поткьі) безь велики нужда (нуждьі), или что неподобно церкви подіють“. Роспуст справи шлюбної розлуки. В томуж значінню шлюбної розлуки слово „роспуст“ вживається і в Уставі кн. Ярослава Мудрого („Аже муж?) оженится иною женою, старою не распустився“, або; „аже муж?> сь женою по своей воли распуститься. З памятки XII ст. канонічних відповідий митр.

0 „Ист. Р. Ц.М, І, 413. 2) У Герберштайна се місце, — очевидно, на основі давнійших традицій, — інтерпретується так: „Episcopi etiam divortia tam inter Knesos quam Bojarones atque omnes saeculares, qui concubinas fovent, constituere debent“. 12