Йоана II — видно, що сі справи в той час фактично складали певну та традиційну компетенцію церковного суду.
Смильное (смирное). Термін сей розуміється дуже ріжно. Карамзин пояснював його словом — шлюбне. Проф. Е. Голубинський (I, I, 623, за Востоковом) — од слова „мило“, посаг — вбачає тут вказівку на посагові справи; так термін сей розумів і проф. Павлов (Курс, 137–8). К. Неволин (VI, 281–2), виходячи з того, що в сьому місці мова йде про злочини, які підлягають духовному судови, толкує се слово (за академиком І. Срезневським) в значінню його в чеській мові — як розпусту (smilnik, smilstvo). Варто уваги, що в „Степенной книгѣ“ (I, 158) на тому місці, де в перечисленню злочинів звичайно стоїть у ріжних списках термін „смильное“, ужито слово „прелюбодѣяніе“, що замінило, — очевидно, знов таки на основі якоїсь традиції, — той термін, що вже став мало зрозумілим. Так само Герберштайн вживає термін — adulterium.
Застание. Розуміють (К. Неволин, Е. Голубинський, Н. Суворов) сей термін, як заставання на горячому розпустному вчинкови. Дійсно, в дальших рядках Устава В. слово такогож пня вживається в анальоґічному значінню („или кого застанут съ четвероножиною“). Проф. А. Павлов виводить сей термін від застав або застава (в українському значінню сього слова), — тоді се значилоб шлюбну умову з матеріяльною заставою.
Умикание — умикання, крадіжка жінок для шлюбу. Поганський звичай умикання жінок для шлюбу був не у всіх славянських племен, і полянський погляд на такий звичай був виразно осудливий, як се видно з слів Полянина-літописця: „А древляне живяху звѣриньскимъ образомъ, живуще скотьски… и брака у нихъ не бываше, но умыкаху у воды дѣвиця… И радимичи, и вятичи, и сѣверъ одинъ обычай имяху… схожахуся на игрищи, на плясанье и на вся бѣсовская игрища, и ту умыкаху жены собѣ, съ нею же кто совѣщашеся“. Погляд на умикання, як на моральний злочин, держиться твердо і в дальший час, — очевидно, звичай сей не переставав довго; Устав Ярослава Мудрого призначає за нього досить великі кари; навіть і через сто літ пізнійше смоленський князь Ростислав зазначає, що „четвертая (тяжа епископська) уволочская, ажъ уволочетъ кто дѣвку, што възьметъ князь, съ епископомъ наполы, или посадникъ что възметъ свои тяжи, то съ епископомъ наполы“.
Пошибание (чи як в деяких списках — пошибанье або
