„Природа конструуєтьея сполукою всіх органічних сил, людство сполукою волі всіх“.
Дальшу стадію в розвитку теорії права й держави бачимо в творі про торгівну державу („Der geschlossene Handelsstaat 1800). Автор, вірний своїй загальній теорії чину, навязує до своєї конструкції власничого права, та розвиваючи свої погляди на устрій замкненої в собі торгівної держави, виходить поза межі ранійшого індивідуалізму, та склонюється до соціялістичної конструкції. Виходячи із того, що власниче право дає не лише право до річи, але право до вільної сфери ділання, і що таке право признають собі взаїмно громадяне в осібному власничому договорі, приходить він до висновку, що держава повинна подбати про рівну участь своїх громагян щодо економічних дібр. Притім він не гадає про математичну рівність, тільки про власність, як необхідну умову для ділання — инакшими словами: про право на працю. Держава повинна дати всім громадянам рівну спромогу до власности, себ-то рівну спромогу, шляхом праці дійти до власности. Держава повинна означити справедливу міру особистих матеріальних потреб у відношенні до якости праці кожного осібняка. В сьому слід добачувати перших засновників майбутньої соціялістичної теорії про право на екзистенцію і право на повний добуток з праці.
Крім сього подає Фіхте схему, як торгівна держава має поступати, щоб відповісти своїм завданням. Вона мусить унормувати не тільки продукцію, але й консумцію, причім ділиться населення після точного обрахунку потреб на 3 ґрупи, та відповідно до того приділяються одним ґрунти, другим забезпечується сталу працю й збут і т. д. Коротко кажучи: торгівна держава повинна вважати себе як замкнену економічну єдність і повинна вживати всіх способів, щоб осягнути спільну, загальну ціль, причім особиста свобода мусить підчинитися потребам загалу, про які має подбати сама держава.
Та й на сьому соціялістичному напрямку не зупинився Фіхте. Прийшли на його батьківщину дуже сумні часи, що грозили розпадом Німеччини. Тоді стало йому ясно, що держава не може ограничитися на правну державу в розумінню його теорії замкненої торгівної держави, але що вона матиме в модерному житті високе культурне завдання тісної політичної сполуки всіх культурно-національних елєментів в одній ідейній спільноті. Спільна народня мова являється тим символом, який вязатиме розпорошені по ріжних державах народні елєменти
