Бентгем (Bentham) уважав основним принціпом права й етики найвище щастя найбільшого числа людей (соціяльний евдаймонізм). Особисте вдоволення або невдоволення є основними причинами людського ділання. Вони означують не тільки те, що ми зробимо, але й те, що ми зробити хочемо; вони є, значить, мотивами і метою людських діл. Але добре зрозумілий інтерес кожного веде до того, щоб кожний причинювався до добра всіх, бо лише тим можна забезпечити собі найчистійшу та найдовшу радість. Тому чоловік має обовязки супроти себе і супроти других. Виконання якслід обовязків супроти себе — себ-то мудрість, опирається на уміркованню і пануванню над собою; супроти других виконується обовязки в двоякій спосіб, відповідно до того, чи хтось неґативно причиняється до щастя других, чи позитивно (неґативно: стараючися не вменшити щастя других; позитивно: стараючися його побільшити) — перша моральна прикмета називається чесністю, друга вічливістю. Право обіймає головно обовязки чесности.
Ся теорія називається утилітаристичною, бо цілий проблєм етики й права опирає на пожитку. Пожиток — се те, що людям дає добро та хоронить їх від зла. До того повинен змагати кожний чоловік, та з огляду на пожиток повинен нормуватися соціяльний порядок у державі. Відповідно до сеї теорії склав Бентгем цілу систему адміністрації держави, яка дала основу до реформ в Англії на протязі 19 віку. Вихідною точкою Бентгема є все-таки особистий пожиток одиниць; тому він і не старався шукати ще осібного оправдання для загального, себ-то соціяльного пожитку.
Якраз щодо сього останнього питання вийшов Міль у своїй фільософічній системі поза теорію Бентгема. Він указує м. и. на те, що шляхом ассоціяції повстають взагалі нові добра, які ще не існують в поняттю індивідуального пожитку одиниці, та з другого боку він старається доказати, що соціяльні почуваня є так само природні, як еґоістичні. В літературі державного права Міль є головно знаний зі своєї репрезентаційної теорії.
Між англійськими утилітаристами заслугує на увагу ще фільософ Сіджвік (Sidgwick), який старався м. и. погодити поняття щастя поодиноких людей зі щастєм усіх. Всі люде повинні, як розумні єства, стреміти до того, щоб виробити в собі
