одиниць. Спенсер боронить отже індивідуалізм, та заявляється з повною силою проти соціялізму.
Ґенетично вказує Спенсер на те, що в примітивних гордах повстають провідники на війні, та з воєнної контролі вирабляється пізнійше стан правління. Мандруючі родини лучаться у племена, сильнійші племена підбивають слабші, піддані прибирають собі володаря і так повстають народи. Ранійші спільноти сього роду мали більше зцентралізований устрій, але зі зростом промислу прийшло до відмеження сфери правління.
Як приклонник натуралістичного індивідуалізму, доказує Спенсер, що зміст людської повинности основується на інтересі до самоудержання та задержання роду. Він склонюється до раціонального утилітаризму, вважаючи найліпшим таке ділання, якого наслідки запевнюють найвищу суму життєвого вдоволення. З огляду на других та співжиття з ними робить Спенсер тільки ту концесію, що ніхто не повинен так поводитися, щоби в співжитті виходило більше злого ніж доброго. „Родинна етика“ вимагає щоправда охорони й старівлі для слабших; натомісць „соціяльна етика“ повинна стояти на тім, що кожний повинен сам відповідати за свої ділання. Тут є закон рівної свободи для забезпеки як найдальше ідучої діференціяції. Тому Спенсер уважає державу тільки за необхідне зло, та не признає її дальшої інґеренції, як реґулятора соціяльного життя шляхом удержання порядку.
Ґ) Творцем теократичної теорії права є Шталь (Stahl). Право єсть впорядкуванням життя народу для удержання Божого порядку світа. Воно основується на Божих приказах. Право випливає із свідомости, що виповнюється Божі прикази, що підчиняється моральній необхідности; на сьому опирається обовязок, не на людській охороні або пожитку поодиноких людей. Держава є Божою інституцією, її влада походить від Бога; вона опирається на принціпі авторитету, не майоритету. Навіть державний устрій є Божою установою. Правда, що доки не означено ще устрою, він залежить від людей; але з моментом порішення устрою він вязатиме не тільки сучасників але й їхніх потомків, як Божа інституція.
Д) Велику ролю в розвитку соціяльної ідеї 19. віку відіграв матеріялістичний погляд на історію Маркса й Енґельса (Marx, Engels). Сі оба провідники новітного соціялізму оснували свою теорію на тому, що підставою суспільного ладу є продукція та обмін продуктів. Уся історія суспіль-
