ности обертається кругом матеріяльного життя, зосібна право кожного народу залежить в першу чергу від економічних відносин. Правда, що в суспільному житті можливі і ідейні ціли, та вони належали в історії нераз до головних мотивів суспільних і правних змін, але все-таки треба всі спільні духові прояви в історії людства вважати висловами матеріяльних, економічних відносин. Усім проявам зовнішного світа відповідають у соціяльному житті економічні феномени. Вони є, на погляд згаданих якраз соціялістів, творами природи. Вони повстають, порушуються та зміняються і перестають існувати шляхом природного процесу. В цілости вони є матерією соціяльної екзистенції людей; наукові студії соціяльного життя мусять головну увагу звертати на прояву та розвиток економічних феноменів. Історія людства є рефлєксом тих феноменів.
Модерний соціялізм змагає на думку згаданих повище провідників якраз до того, щоби перевести в дійсність те, чого домагаються економічні феномени в розвитку історії. Кажеться: Суспільне господарство новітних часів поступило вже дуже далеко в напрямку соціялізації, зорґанізувавши головну продукцію в планово сконструованих економічних єднотах, як: фабриках, великій загальній посілости ітд.; між тим однак у світі задержався давний правний лад, який залишив приватну власність продукційних засобів в руках приватних осіб. Так повстає соціяльний конфлікт між правом та економічною основою сучасного суспільного життя. Взагалі плянове співділання маси при витворі продуктів стоїть у суперечности з анархією, яка з огляду на продукцію існує на світовому ринку. Тому сам процес природного розвитку домагається сколєктивізування засобів продукції.
Ідеал соціялістичної держави представив Американець Беллємі (Bellamy) в своїй утопії з 2000 р. Намісць продукції великого числа поодиноких підприємців, централізується вона в руках цілої нації. Нація стає одним великим діловим звязком, одним великим продукційним підприємством. Вона стає одиноким капіталістом на місце всіх других капіталістів, монополістом, що в його зисках та ощадностях беруть участь усі громадяне. До сього однак треба, щоб всі громадяне були робітниками того національного підприємства. Нація мусить сю робітничу армію як слід зорґанізувати, притім вона мусить звертати увагу на умові та фізичні прикмети поодиноких осіб, і рішати, які роботи повинен кожний переймити для найбільшої користи
