права. Держава містить у собі оба елєменти: вона являється і емпіричною реальністю і нормативною ідентичністю рівночасно. Тому він відріжняє два поняття держави: Одно — правниче, як правну сполуку прав, обовязків та власти; друге — соціяльне, себ-то державу, як суспільність, значить як загал людей, що безпосередньо ділають взаїмно на себе, та є сполучені зі собою соціяльно-психічним процесом. In concreto спливаються обі ті сторони поняття держави в одно.
5) Макс Вебер (Max Weber) називає право виразом стало означеного ладу. Сей лад мусить мати свою забезпеку в примусі, фізичнім або психічнім, та мусить бути окремий рід людей, призначених до виконування cero примусу. Держава являється політичним закладом, що має свій постійний адміністраційний апарат з монополем переводження фізичного примусу для удержання соціяльного порядку.
6) В новійших часах займається теорією права й держави школа новокантистів, що відновляючи давні традиції фільософії Канта (зосібна його теорію досвіду), старається відкрити нові шляхи. На чолі сеї школи стоїть Герман Коген (Hermann Cohen). Проблєм права й держави він розсліджує в науці про „етику чистої волі“.
Вихідною точкою права є ділання (Handlung). Actio є по римському праву рівночасно ділання та й позив. Нема права без позиву. Право переводиться шляхом процесу.
Модерний дух вимагає сполуки етики з наукою права. Етика є неначе льогікою, наука права математикою духових наук.
Держава та суспільність — се ріжні поняття. Суспільність представляє окремішність, держава загал та єдність.
Держава є правничим поняттям, і тому що право стає правом держави, наука права матиме велике значіння для етики.
Держава є формою права. Притім грає справедливість визначну ролю. Грецькі фільософи вважали справедливість, під поглядом рівности, чеснотою. Справедливість є чеснотою права й держави; вона основує звязок між етикою та наукою права. Наука права має не тільки осібну техніку, але є справжньою, питомою наукою побіч природописних наук і історії; вона є методичною системою своїх власних понять. Історія права переводить в дійсність ідею права; фільософія права представляє саморозвиток права в його катеґоріях. Проблєми найліпшої держави є рівночасно проблємами найліпшого права. Поняття справедливости виповнює прогалину між дійсністю та віч-
