ним ідеалом. Тому справедливість є також чеснотою історії і фільософії права.
На сьому місці слід зазначити, що ніхто з новітних фільософів не висловився про значіння науки права з такою рішучістю, як саме Коген.
Крім Когена заслугує тут на увагу дальший приклонник новокантизму: Наторп (Natorp). Ідучи шляхами Плятона він відріжняє 4 кардинальні чесноти, а саме: правду або правдивість, моральну силу або відвагу, чистоту і справедливість. Побіч правдивости мусить бути окрема моральна сила для переведення в діло того, що признається добрим. Правдивість та моральна сила є чеснотами розуму та волі, але побіч них мусить бути ще така чеснота, що торкається внутрішпої вартости людської поведінки, а саме чистоти, як етичного порядку у внутрішному житті чоловіка. Всі ті три чесноти завершуються у відношенні до спільноти в справедливости, яка обіймає всі ті чесноти разом у взаєминах до спільноти. Взагалі Наторп приймає у своїх фільософічних міркуваннях виразну соціяльну закраску.
Під впливом Когена й Наторпа склав свою теорію права Штаммлєр (Stammler). Він розвинув її в ріжних своїх творах, та піддержує її в усіх основах до найновійших часів.
Штаммлєр ставить знова волю вихідною точкою поняття права й розвиває свою теорію шляхами кантівського ідеалізму, присвоюючи собі притім деякі провідні думки матеріялістичного погляду на історію Маркса. Головна основа його теорії лежить у науці про т. зв. „правдиве право“.
Штаммлєр ділить науки на дві катеґорії: природні та цілеві науки. Право належить до сих останніх. Основний проблєм права опирається на систематичнім законі людської волі. Воля єсть означенням способів через ціль. Право належить до царини цілей. Воно є формальною прикметою людської волі.
Щоб воля стала правом, вона мусить перш за все зобовязувати людей, се воля, яка повстає у співділанні більшого числа людей, що має призначення взаїмно зобовязувати їх. Так повстає соціяльна воля, причім ціли одних установлюються способами для других і наоборот. Се мусить діятися так, щоб нікого не вживати більше за спосіб до ціли других, ніж йому другі признають способи до його цілей. Се принціп чистоти волі в праві. На такому співділанні основується взагалі поняття суспільности, спільноти. Воля суспільного звязку
