є по правді тільки волею тих людей, що до нього належать. В понятті соціяльного співділання лежить як необхідний елємент: зовнішнє унормовання. Позитивне право матиме тільки умовне та обмежене значіння. Воно мусить стреміти до того, що лежить у понятті доброго, воно мусить стреміти до того, щоби було правдивим правом, значить таким, що відповідалоби чистоті волі суспільности. Правда, що треба хоронити існуюче, позитивне право від самовільного розпаду; але в сьому не лежить одиноке та найвище завдання державних політиків чи законотворців. Не досить, що вони обстоюють виконування права, так як воно є — вони мусять його постійно справляти та поліпшувати по шляху ідеї справедливости. Та якраз ся ідея здійснюється в принціпі чистої спільноти і соціяльного ідеалу. Чиста спільнота — се вираз спільної волі свобідних людей, що виявляється в тому, що кожний з них уважає обєктивно-оправдані ціли других своїми цілями. Соціяльний ідеал ставляє два головні домагання: 1) Шануй кожного в його індивідуальности; 2) згодися на те, щоби кожний член спільноти міг користуватися життєвими добрами спільноти. Так твориться поняття „правдивого права“. Воно мусить бути обєктивно правдиве, значить, мусить поодинокі бажання та змагання одиниць привести до спільної гармонії. В тій ціли треба ті змагання та бажання як слід обєктивно розважити та супроти себе відважити.
На погляд Штаммлєра господарство се матерія спільного людського життя, а право, се форма сього співжиття.
Державу не можна вважати причиною права. Вона являється тільки спеціяльно унормованим правним ладом.
До школи новокантистів слід зачислити й найновійшого дослідника відношення права до держави: Сандера (Sander). Він хоч по фаху юрист, переймив увесь фільософічний метод на взір Канта й новокантистів, та змагає до того, щоб трансцендентальний метод перещіпити на ґрунт фільософії права, а з другого боку цілу науку права, як таку, зробити тільки одною галузю фільософії. Від Канта й Когена перебрав теорію „досвіду“, за Когеном переймив поняття „чистої волі“, від Ерліха (пор. низче під II) погляд на вічне доповнювання та відмову позитивного права живим правом шляхом суду — і поставив теорію т. зв. правного досвіду на основі правного поступовання. Так він дійшов при помочі фільософічних міркувань до правничих вислідів — і тому згадавши на
