знова не може бути ні індентичністю, ні самою аддіцією, тільки результантою, що обійматиме і згідні і незгідні мотиви і тому представляється новим твором супроти тих елєментів, з яких повстала. Суспільність є, як така, первісним джерелом загальної волі. Основою є орґанізація волі, яка витворює потрібні групи представників індивідуальної або й колєктивної волі. Правна воля витворилася із загальної волі населення, обіймаючи загальний зміст та й напрямок сеї волі; сей зміст надає її нормальний характер. Право єсть формою 3 імперативів: ти можеш, ти повинен і ти не повинен. Звичай не є, загалом беручи, предтечею права, його мета є, побіч права означувати стан дотичної суспільности в її головних напрямках.
Друга катеґорія наукових теорій права й держави обіймає правничу школу, побіч якої мусимо ще подати окремий огляд політичної школи, що мала важливий вплив на модерню науку нашого проблєму.
А) Приступаючи до правничих теорій права й держави, мусимо зазначити загальні напрямки, як у науці права, так і в науці про державу, та зупинитися на важнійших правничих конструкціях нашого питання. Основні напрямки теорії права обговорюються в 4 головних правничих школах: історичній школі, школі цілевости в праві, емпіричній школі, та школі живого права чи змагання до свободи в прикладі права. Також теорія держави має ріжні характерні моменти в ріжних періодах 19. і початку 20. століття. Зосібна заслугують на увагу правничі конструкції державної суверенности, особовости держави, орґанічности держави, правової держави, права як норми, права як етичного мінімум і т. д.
1) Основником історичної школи права був Савіні — його головним приклонником: Пухта. Вони побороли теорію права натури, доказуючи, що право не є незмінне, метафізичне поняття, яке можнаб сконструовати на основі апріорних, фільософічних міркувань, але вислідом постійного історичного процесу. Одинокою основою права є нарід, від якого воно виходить, та для якого воно призначене. Як людина має душу, так і нарід матиме в цілости свою власну, питому, народню душу; ся народня душа є загальним феноменом, якого щоправда не можна безпосередньо науково розслідити, але яка є всеж таки реальним поняттям, ствердженим через загальний досвід, а саме
