примус держави не вистачає, та що мусить його як слід доповнювати психольоґічний примус суспільности.
3) Емпіричний метод фільософії знайшов анальоґію також у науці права. Вже сам Ієрінґ привязував велику вагу до вимог життя і до судової практики; окрему правничу систему емпіризму поставив у Німеччині Адольф Меркель (Adolf Merkel). Лише досвід може бути по сій теорії вихідною точкою справжнього пізнання. Емпіристи виходять від поодиноких фактів, та намагаються на основі сих фактів витворити загальний образ і відгадати сим чином провідні лінії цілого правного проблєму.
В Анґлії й Америці принято натомісць метод історичного еволюціонізму. Право здійснює, як кажеться, історію розвитку народу за час богатьох століть і тому не вистачає знати, що сьогодні є правом, але й те, що було правом і що мабуть буде правом.
Емпіричним методом послугується в найновійших часах і славний шведський учений Челлєн (Rudolf Kjellén) в науці про державу. Він приступає до студій про суть держави, вказуючи на се, що вихідною точкою цілого проблєму мусить бути те, як держава представляється в дійсности, себ-то що виказує про неї досвід. Перш за все бачимо в державі з одного боку примус, що обмежує індивідуальну свободу, з другого боку охорону одних супроти нарушень других. Се правний лад у державі, що основується очевидно на волі і на силі: на волі, яка знає чого хоче, та на силі, яка й може те, що хоче. В сій формі являється держава правним підметом. Але на тім не кінчиться чинність держави; вона побирає від громадян податки, покликує їх до війська, та в разі потреби на війну. Крім сього вона всюди підпирає своїх громадян радою та ділом, стоїть на чолі народнього господарства та управляє народнім вихованням, народньою культурою; вона сама перебирає в свої руки найважнійші галузі суспільної лучби і т. д. і т. д. З того слідує, що держава по правді не обмежується на функції правного ладу, але виконує й найважнійші завдання економічні та суспільні. Принявши емпіричний метод, Челлєн, аналізує модерню державу, як територію, як нарід, котрий замешкує державу, як фіскус, як суспільність і як владу (про дальші висліди теорії Челлєна пор. низше під 6 в).
4) Правничі круги не вдоволилися одначе самими теоріями про метод науки права, чи суть права або держави, але повстала
