поськуть (поськуеть) или на стінахь ріжуть, или скотьі или пси (псьі) или птицьі (поткьі) без велики нуждьі (введеть) или что неподобно церкви подіють. Тут маємо перелік карних вчинків, що звязані з образою релігії, чи моралі в таких її сторонах, що вимагали релігійного впливу. „Мертвеця сволочать“ - розкопують ями з мерцями та стягають із мерців одежу (в румянц. кормчій №235 пояснено: „мертвеца сволочеть кто, то єсть гробньїй тать“). - „Кресть поськуть“ - рубають хрести на дорогах чи могилах; „или на стьнахь рьжуть (в другому варіанті: „или на стінахь трески емлюгь и со креста“), можливо, що такі вчинки викликалися забобонними поглядами тодішнього, недавно охрещеного, люду або й боротьбою сторін христіянської та поганської. - „Поткьі“ - птахи. І в деяких великоруських списках до сього циклю злочинів додаються ще й такі: „или два друга иметася бити (и) и единаго жена иметь за лоно другаго и раздавить, или кого зостануть сь четвероножиною, или кто молиться подь овиномь или вь рощеньїи или у водьі, или дівка дітя поврьжеть“. По згаданим категоріям справ підлягало церковному суду все населення держави. Крім того Устав В. в дальшій частині зазначає ще деякі категорії людей, що підлягали церковному суду по всіх справах. Сюди перш за все належало духовенство, особи, що служили церкві, з їх родинами. „А се церковній людіе: игументь, поїть, діяконтз і кто вь клиросЬ, чернець (чрьниця), (проскурница), попадія. Дальше, в сферу цілковитої церковної компетенції входили особи, що, вимагали спеціального піклування церкви про них або служили органами такого піклування: „лічеці)“, „прощеникь“ (чоловік, що дістав чудесне сцілення або прийняв маслосвятіє в надії смерти, та не вмер, „задушний человекь“ (пущений на волю або одданий на церкву чи в монастир „за душу“ на спомин душі), а в деяких списках ще „сторонникті“ (странник, прочанин), „сліпець“, „хромець“. Оддача сих людей в завідування церкви значила особливе про них піклування, що так відповідає милосердній вдачі ласкавого князя. !) К. Неволин (VI, 279—280) наводить правило 88 Трульського собора, де забороняється взагалі вводити до церкви деяку животину, але говориться з окрема і про псів та птахів. -) Е. Голубинський. „Іст. р. ц.“, І, 422—423. ^) У Герберштейна: Volodimerus potestati et jurisdictioni Spiritualium subjecit... medicos, viduas, obstetrices et eos, qui miraculum ab aliquo sancto- rum acceperint, quive manumissi essent pro alicujus animae salute“. 4) Літопис оповідає, що кн. Володимир „повелѣ всякому нищему и убогому приходити на дворъ княжь и взимати всяку потребу, питіе и яденье, и отъ скотниць кунами. Устрои же и се, рек: „яко немощни и больніи не могутъ долѣзти двора моего“. Повелѣ пристроити кола; въскладше хлѣба, мяса, рыбы, овощь разноличный, медъ въ бъченкахъ, а въ других ь квасъ, возити по городу, въпрошающимъ: кдѣ болніи и нищь, не могы ходити. Тѣмъ раздаваху на потребу“.
