Держава й право є поняттями, що себе взаїмно условлюють. Держава основується на праві, але й право основується на державі.
З політичних причин поборює орґанічну теорію А. Менґер (1903). Він добачує в ній небезпеку на будуче, бо, мовляв, понимання держави, як орґанізму, противиться всяким основним змінам, внутрішно не приготовленим, зосібна модерним змаганням до соціяльного розвитку.
г) Загально приймається, що модерня держава є правовою державою, тільки ріжні ріжне під тим розуміють.
Одні добачують внутрішну натуру держави в тому, що вона є витвором права, або що її головним завданням є здійснення права, — другі натомісць у тому, що звязок, який звязує всі частини у вищу орґанічну єдність, є правним звязком. — Моль (Mohl, 1844) каже, що держава не може мати иншої ціли, як впорядковувати співжиття народу, щоби кожний член знаходив підпору у своїй свободі та виконуванні і використуванні всіх своїх сил. — Бер (Bähr, 1864) пояснює правову державу тим, що право є основною умовою існування держави, та що ціле життя, як індивідуальне так і суспільне, не перепиняючи необхідної свободи одиниць, опирається на правних приписах. — Правовість модерньої держави зазначує також Ґнайст (Gneist, 1870), та вказує при сьому на суперництво між суспільністю та державою. Самостійна орґанізація держави основується на етичній натурі людини, натомісць орґанізація суспільности на економічних мотивах. — Мейер (G. Meyer, 1885) називає правовою державою таку державу, в якій управа має точно означені законні границі, та може бути виконувана тільки в повній згоді з законами.
ґ) В теорії права 19. віку переважає погляд, що право є нормою. Зосібна заслугують тут на увагу: теорія Біндінґа і Тона.
Карний закон — каже Біндінґ (Binding) — визначує кару за недозволені вчинки. Та побіч сього визначення мусить бути норма, як поступати, норма, котру злочинець „переступає“ або нарушує. Ся норма приписує, що чоловік „повинен“, та чого не сміє. В „нормі“ лежить суть права. — Поширюючи сю теорію і на область приватного права, приходить Тон (Thon) до висновку, що взагалі ціле право є комплексом імперативів, які звертаються до громадян та державних орґанів з приказом поводитися так, як наказує закон.
