З тою теорією вяжеться безпосередньо теорія признання. Єллінек (Jellinek) каже: „Признання загальної волі через спільноту є останньою формальною основою сеї волі — та се признання може опиратися лише на тому, що всі вважають себе ним звязані“. Так конструується і в правничій теорії поняття „признання“, щоб на сьому оснувати послух правній нормі. На „признанні“ конструує поняття права головно Бірлінґ (Bierling).
Сюди належить вкінці й теорія „культурних норм“ М. Е. Майера (M. E. Meyer, 1903). Він пояснює обовязок послуху правним нормам тим, що вони згідні з культурними нормами, що їх обовязуючий характер знає та й признає кожна людина. Культурні норми, се — мовляв — такі прикази й закони, які являються реліґійними, моральними, конвенціональними приписами та вимогами обороту й звання.
В новійших часах та на нових основах поставив Кельзен (Kelsen, 1911—1922) теорію „повинности“ в праві. Нормативне понимання „повинности“ є в праві инше, ніж в етиці, инше ніж в льоґіці, техніці або теольоґії. Між тим, що хтось правно „повинен“, а здійсненням тої „повинности“ є безпосередній, тісний звязок. Зовнішною формою правної повинности є правний припис (Rechtssatz); та якраз на сьому правному приписі основує Кельзен свою нову теорію права. (Пор. низче.)
д) Обговорюючи поодинокі правні конструкції, мусимо ще зупинитися на теорії Єллінека (Jellinek) про право, як етичне мінімум. В одній з перших своїх праць („Die sozialetische Bedeutung von Recht, Unrecht und Strafe“) Єллінек переводить ріжницю між індивідуальною та соціяльною етикою і приходить до висліду, що право обіймає якраз соціяльно-етичні норми, але не всі, тільки найважнійші, себто мінімум соціяльно-етичних норм.
6) Приступаючи вкінці до представлення нових правничих теорій цілого проблєму права й держави, мусимо задержатися при теоріях Єллінека, Менцеля, Челлєна, Кельзена й Сандера, причім зазначимо тільки загальні моменти.
а) Провідні ідеї Єллінека (Jellinek) в загальній теорії держави такі:
Держава представляє єдність осіб, на територіяльній основі. Ся єдність є цілевою єдністю. Основа її перш за все фізична, так як держава розвивається на місцево відмеженій частині земської поверхні. Але поверх сього є держава з огляду
