на ціли живучих зі собою людей телєольоґічною єдністю. Вкінці державна влада звязує своїх громадян у постійну льоґічну єдність, без огляду на постійну зміну людей.
Якщо держава являється льоґічною єдністю, вона мусить мати свою питому волю, яка не є волею її членів. На зовні, в природному світі виступають тільки акти волі поодиноких членів, але в етично-правничому світі вони являються актами волі спільноти. Так отся одиниця, що виступає в імени держави, стає орґаном волі сеї єдности. Вона не є заступником, як у приватному праві опікуни є заступниками малолітків, але представником самої спільноти в її функції заявлювання волі.
Так представляє собі Єллінек юридичне поняття держави; воно є основою науки державного права. Але держава е також соціольоґічним поняттям, як соціяльний твір, від права незалежний. Держава, як соціольоґічне поняття, є передумовою права — як правниче поняття, тільки носієм прав і обовязків. Соціяльне пониманнє держави, каже він, є необхідним корективом юридичного. Наука права стверджує, що держава, як суверенна, стоїть понад всякими иншими орґанізованими властями та не підлягає жадній другій власти — а всеж таки навіть володар держави мусить піддатися могутнім силам суспільного життя. Тому не можна мішати тих норм, які володіють в державі, зі справжнім життям суспільности. Всі формально-юридичні погляди про омніпотенцію держави зникають, якщо відвернемо свої очі від юридичних можливостей, та приглянемося соціяльній дійсности.
б) Менцель (А. Menzel, 1914) покликується на світову історію, щоб доказати, що держава є реальним явищем, що справді існує у світі. Суть держави лежить у понятті „енерґії“ в тій формі, в якій витворила його новітна наука природи. Енерґія не обмежується на механічні та хемічні сили, але й біольоґія переняла се поняття на вираз життєвої сили чоловіка. Та побіч людської енерґії в розумінню біольоґії, існує „соціяльна енерґія“, як збір більшого числа біольоґічних енерґій. Ся соціяльна енерґія виступає якраз у державі, але вона не є самою сумою поодиноких енерґій, тільки окремим явищем загальної енерґії, а се тому, що підмети поодиноких енерґій зміняються, загальна державна енерґія залишається однак по суті та сама.
в) Шведський учений Челлєн (Kjellén, 1917) пішов шляхом
