автономії. Реннер домагався для поодиноких народів екстеріторіяльної національної автономії, не звязуючи автономії з означеною теріторією. Се персональний принціп. На його думку, члени нації мали користуватися своєю національною автономією всюди, деб вони й не находилися в державі; саме тільки держава мала залишитися теріторіяльною одиницею, не признаючи націям права на власну теріторію. Натомісць Поповічі обстоював т. зв. теріторіяльну національну автономію, покликуючися на се, що кожний нарід має, хоч би в рамцях чужої собі національно держави, свою власну національну теріторію, на котрій він повинен мати свою питому автономію. Се теріторіяльний принціп.
Були вкінці й такі політичні дослідники, що старалися повязати оба світогляди зі собою, прикладаючи в одних випадках персональний, в других випадках теріторіяльний принціп.
2) Творцем наукової конструкції соціялістичної держави був Антон Менґер (1903).
Для народів, що перейшли вже перші стадії культурного розвитку, держава та державний лад є необхідні. Якщо питання мирного співжиття людей не можна вже полишити вільній грі політичних і економічних сил, та люде живуть на якійсь теріторії під спільною владою, яка впорядковуючи згадані сили, послугується й примусом — істнує держава. Але вона може ріжно виповнювати свої завдання. Менґер відріжняє з огляду на се нинішну культурну державу від проєктованої ним соціялістичної, себ-то популярної робітничої держави. Нинішна культурна держава основується на його думку на тім, що ціла чинність держави змагає до удержання та скріплення власти володаря або інтересів небогатьох володіючих груп у державі. Соціялістична держава повинна натомісць забезпечити індивідуальні інтереси широких народніх мас. Метою такої держави повинно бути удержання та скріплення індивідуального життя, поширювання роду та забезпека життя й здоровля широких народніх мас. Публичне та загальне добро лежить в найважнійших цілях одиниць, у забезпеці заспокоєння духових та фізичних потреб широких мас населення. Між тим, коли індивідуалістична держава теперішної доби змагає головно до охорони здавна існуючої влади привілейних груп проти внутрішних та зовнішних ворогів — соціялістична держава матиме на оці організацію духової і фізичної праці громадян та розділ витворених дібр в інтересі цілого народу. Ся остання мусить піддер-
