В новій христіянській психольоґії князя і взагалі тодіпі нього громадянства знаходила відповідний відгук наука христіянського духовенства про організовану благодійну допомогу сим людям, скривдженим долею. Устав В. доручає церкві не тільки „манастьіреве“, але й „больниць, гостинници, страннопріимници“. Дійсно, як видно з Патерика в житті св. Теодосія, уже за його часів була при Печорському монастирі богодільня (від слів „Бога себто Бога для (для старців, сліпих, кривих та прокаженних (лєпрозних). Грецьке духовенство, з яким, по літопису, радився кн. Володимир в анальоґічних випадках, не могло не радити князеви такої організації благодійности, як у Греції, де та благодійність була під управою церкви. Тому хоч за часів Володимира В. таких установ, очевидно, не могло ще бути багато, але заведення їх входить у склад церковних функцій, що почислені в першому церковному Уставі, як desiderata, як плян дальшої церковно-благодійної діяльности. К. Неволин, розбираючи ті уваги, які зробив із сього приводу Рейц, згоджується, що за часів Володимира Великого церковні установи у нас ще не дійшли до такого ступіня свого розвитку, як се сталося вже пізнійше; але се, на його думку, не дає підстави спроневірювати сю точку Устава В. Князь Володимир, маючи на оці устрій церковний в Греції та Болгарії та передбачаючи анальоґічний устрій церкви і в свойому краю, мав надати церкві тут відповідні права, як і бачимо се в Уставі. Пізнійше повертається до сього питання проф. М. Владимирський-Буданов: „за св. Володимира, каже він, розуміється, не було ще усіх тих установ (шпиталів то що). Але грецькі єпископи, що подали думку про сей устав Володимирови, напевно мали на увазі майбутнє“. Всі сі церковні люде та установи Устав В. підклоняє компетенції церковній у всіх справах, не лише духовних, але й цивільних і карних; „то люди церковній, богадЬлніи; митрополита или епископь відаеть межи ими судь іли обида которая, задница ли. Аже будегь обида іному человіку сь ними, то обчіи судь". Як бачимо, судова компетенція церкви по Уставу В. була Е. Голубинський, „Ист. р. ц.“, І. І 551. 2) К. Неволин „Полное собр. соч.“, VI, 276. 3) М. Владимирский-Буданов. „Хрестоматія по ист. рус. права“, в. І. 4) В деяких списках: „суд или обида или котора“, можливо, що в давнійших списках дійсно була „котора“ — од хатада — сварка.
