Перейти до вмісту

Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 138-140. 1925.djvu/310

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

жувати політичну свободу одиниць, але обмежити економічну свободу в інтересі загалу, причім мусить все таки залишитися до певної міри індивідуальна свобода для придбання індивідуальних користей, але вона мусить вступитися перед важними економічними цілями цілої спільноти. Навіть у соціялістичній державі мусять залишитися індивілуальні ріжниці, що унеможливлюють математичне зрівнання всіх людей. Приватне право соціялістичної держави мусить стати публичним, а саме адміністраційним правом. Виконуюча влада сеї держави не може стреміти до того, щоб переводити імперіялістичні ціли володарів, тільки мусить цілу свою діяльність прикласти до орґанізації заспокоєння духових і матеріяльних потреб широких мас населення.

Правний лад розуміє Менґер як вираз тривало признаних відносин влади. Маючи на думці теперішний тип держави, каже Менґер, що закони не вичерпують існуючих у державі відносин володіння та підчинення. Суверенність він вважає найвищою фактичною властю в державі. Та хто є справжнім сувереном у державі, не можна вичитати з писаного державного устрою, тільки дослідити з точного обміркування державних подій та історичних досвідів. Поняття суверенности не можна перенести з осіб на державу, як таку, зосібна якщо хочеться сим чином зазначити політичні права народу до співучасти в державній владі — а то тому, бо не є правда, що широкі маси населення, які тільки слухають і платять, можуть в новітній державі являтися співучасниками державної власти.

3) Підчас всесвітної війни поставив президент Сполучених Держав Північної Америки Вільсон теорію самовизначення народів.

Право на самовизначення — се на думку Вільсона найважнійше право кожного народу, чи він великий, чи малий. Доктрину американського президента Моенроо (Monroe) треба прикласти загально до всіх народів з тим, що чужі народи не сміють розширювати своєї влади на другі народи проти їхньої волі, ні вмішуватися у внутрішні відносини других народів. На основі сього права прислугує всім народам право до національної теріторії; про всі економічні договори і політичні відносини повинен безпосередньо рішати той нарід, якого вони торкаються, та в ніякому разі не сміють про се рішати якінебудь користи чи інтереси других народів. Усі народи мусять бути вольні, та не можна їм, ні приписувати, ні насилювати їх