так велике число поодиноких теоретичних питань, що зясування тих питань і систематичне обговорення їх вимагає окремих моноґрафічних праць. Се не могло одначе бути метою сего огляду; він свідомо обмежився на загальні провідні ідеї, та вказав поруч ріжноманітности теоретичних міркувань і висновків головний шлях розвитку наукової системи нашого проблєму за час одного з половиною століття і критичні моменти, на які кожний дослідник на сьому полі повинен звернути бачну увагу.
Взагалі вважаю, що обєктивний дослід нашого проблєму не може з легким серцем — як се діється на пр. в останній добі літератури сього питання — приходити до порядку дня над ранійшими теоріями права та держави і ставляти нову абстрактну конструкцію на руїні всіх попередніх теорій, але повинен здавати собі справу з того, що й ранійші теорії спиралися на певних суспільних даних і що були звичайно висловами наукової думки свого часу, а тим самим і змагань дотичної доби. Бо і як намагаються найновійші дослідники нашого проблєму відмежити себе китайським муром від ідеольоґічних змагань, та хотять, мовляв, заглянути самій правді в очі, дивлячися тільки очима правників і тільки для ужитку правників (Кельзен, Сандер), — то всеж таки за їхніми теоріями криються ріжні політичні погляди й змагання теперішної доби (теорія Кельзена має по мойому свою політичну основу в змаганню до переваги держави в суспільному житті, між тим, коли за теорією Сандера криється мабуть сильне зазначення ролі суспільности в державі) і вони дуже помиляються, коли гадають, що спражню наукову суть права чи держави можуть обмежити до рамців правничого доґматизму чи емпіризму, хоч би сей емпіризм оснувався на транцендентальних міркуваннях.
І правник не сміє примкнути око на се, що держава є теріторією і що на сій теріторії живуть люде, — і правник, коли хоче заглянути правді в очі, не може абстрагувати від ґенези права і від ролі суспільности в розвитку сього питання, але й не може обмежитися на саму конструкцію в тій формі, в якій воно знаходить свій вираз у правних поступованнях (як гадає Сандер).
Взагалі, розважуючи ріжні наукові погляди, виринає в першу чергу потреба зазначити завдання науки права в нашому проблемі. В добі класицизму німецької фільософії зачислював Геґель студію над сутю права й держави до фільософії; в най-
