основа нації лежить в її культурі. Кожна нація має свою питому культуру, хоч би й не мала своєї державної орґанізації.
Тому еволюційний розвиток іде очевидно в тому напрямку, що нація, маючи своїх людей і свою теріторію, змагає до того, щоб своїй питомій культурі відкрити шлях до „цивілізації“, значить до того, щоб на своїй національній теріторії витворити питому державну орґанізацію.
Ще кілька слів про саму теорію права. Новійші письменники, що намагаються поставити чисто-правничу теорію права (Кельзен, Сандер), не послугуються як слід справжнім правничим методом, та приходять до абстрактних і неправдивих висновків. Зрівняння поняття права з поняттям держави є просто неправдиве. Навіть дивлячися тільки з правничого становища, не можна сперти цілої теорії права на відірванім доґматизмі, з осібна на понятті правного припису, раз тому, що годі абстрагувати від того, як він повстав і годі перемінити цілу правну систему на конґльомерат абстрактних правних приписів, начеб ніколи не було римських юристів, які подавали право не в абстрактній формі правних приписів, але в формі вирішування поодиноких правних випадків. Змагання до омніпотенції держави, яка в своїх правних приписах малаб бути неначе альфою і омеґою суспільного порядку, не відповідає розвиткові історії. На противному шляху станув Сандер; він бере за основу не абстрактний правничий припис, тільки в такій формі, як правні події представляються під впливом суспільних орґанів в правних поступованнях. Але й сей погляд невірний, бо зупиняється щойно на останньому моменті права у його виконанні, не розбираючи ні його ґенези, ні глибших суспільних джерел. До того метод, яким він послугується, вельми самовільний, так сказати: апріорний, та не може сам собою відкрити нових шляхів юріспруденції.
Поступаючи справжнім правничим методом, слідує мою ґенетичну теорію скомбінувати відповідно з теорією етичного мінімум Єллінека. Сю комбінацію я перевів у I. томі Загальної науки права й політики, з тим, що звернув особливу увагу на авторитативну силу суспільних звязків. На сьому місці йде річ про те, щоб доповнити згадані висновки.
Найбільшу критику визиває конструкція права, як соціяльно-етичного мінімум. Але неслушно. Зазначую з осібна: мінімум соціяльно-етичних норм. Соціяльна етика — се не етика одиниці, але естика суспільного звязку.
