(церковному судови) стало й назавше затвердитися в тих межах, що він засвоїв собі. Цілком ясно, що фіктивний, сфальшований акт не міг мати такого широкого авторитетного й практичного значіння. Проф. Д. Самоквасов, навівши факти юридичного потвердження Устава В. в дальші часи (князем московським Василем Дмитровичем в XV в., московським собором 1551 р.) при тім завважує; „Коли прийняти здогад Карамзина про фальсифікацію Устава В. „якимбудь ченцем XIII в.“, то ми повинні прийняти також, що ся фальсифікація одночасно була доконана в трьох краях старої Руси в землі новгородській, в землі володимиро-волинській і в землі суздальській та дістала силу загального закона руської землі, визнана князями, митрополитами та єпископами, що здається неможливим... Прийнявши за Карамзином, Рейцом, Голубинським та инш. фальшивість церковних Уставів Володимира та Ярослава, ми повинні булиб погодитись і з неможливою гадкою про спільну участь у сій фальсифікації князів, митрополитів, єпископів та літописців, та ще й додамо вже од себе по мотивах цілком протилежних, що взаїмно себе виключали. Ми вже почасти зазначили погляди учених на ріжні редакції Устава. Більшість учених, починаючи з митр. Евгенія Болховитинова, поділяють ті редакції на коротку й широку. Митр. Макарій вбачає три редакції коротку, середню й широку, вважаючи сю останню за найпевнійшу, себто за найблизшу до оріґінала, як через те, що вона заховалася в найстарших списках, так і тому, що „особливости, якими визначається ширша редакція, порівняючи з середньою та короткою..., цілком відповідають часови походження Устава B. Инші вчені, що трактували сю справу в томуж напрямі позитивному, визнавали, навпаки, що найбільше близька до оригіналу редакція коротка, при чому за коротку вважалася редакція, яку митр. Макарій називає середною (короткоюж редакцією називає він ріжні пізнійші недоладні скорочення ширших списків). „Ширша редакція, каже К. Неволин, належить до близшого до нас часу і виникла через поширення короткої редакції. При сім поширенню коротка редакція була доповнена в ріжних місцях зовсім новими постановами, або пояснена иншими, які по свойому змісту хоч може вже і входили в коротку редакцію, але
- ) Голубинський „Исторія рус. церкви“, І, І, 420.
2) „Дополненіе къ курсу лекцій по ист. рус. права“. 3) Макарій „Исторія рус. церкви“, т. І. 34
