Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в порозуміню з Польщею і Фердинанд III просив через свого посланника Фраґштайна польського короля о додаткові порученя для Парчевича. Однак Ян Казимир був цїлком вдоволений інструкцією, яку одержав цїсарський посол від свого двора і заявив, що не має нїчого додати; просив лише, щоби Парчевич ужив свого впливу для як найшвидшого допущеня королївських послів до Хмельницького. Однак титул „illustrissimus“, даний гетьманови в цїсарських листах, не подобав ся польському канцлєрови і він наставав, щоби на будуче уживано лише титулу „generosus“, який давано кождому шляхтичеви[1]. Зі свого боку післав польський король до козаків Бєньовского, який мав всїми силами старати ся переконати гетьмана, що для України лише злука з Польщею може принести хосен, бо Москва вже зрадила козаків, Карло X Ґустав також готовий мирити ся з Польщею, а на Ракоція годї покладати великі надії[2]. При тім мав Бєньовский вести пересправи в тїснім порозуміню з цїсарським послом і хіснувати ся його радами. Рівночасно, бо також в сїчни 1657 р. виїхав польський посол, Ромашкевич, до кримського хана, щоби хан по доброму або й грозьбами принудив гетьмана до згоди з Польщею та розриву зі Шведами і Ракоцієм; при тім мав посол впевнити хана, що король тепер дїйсно щиро бажав згоди з козаками[3]. В часї пересправ цїсарського посла з гетьманом надїхали посли з Криму[4], які безперечно дїлали в тім напрямі. А що й царський посол Василь Кікін[5] старав ся відтягнути Хмельницького від Шведів та Ракоція, то недужий гетьман мусїв числити ся з голосом чотирьох могутних держав. З другого боку і противна сторона не засипляла справи. В послїдних днях сїчня 1657 р. наспів до Чигирина Ґотгард Велїнґ, посол шведського короля. Не вдаючи

  1. Лист Фраґштайна з 9-го лютого і Лїзолї з 10-го лютого до Фердинанда III. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
  2. Інструкція Бєньовскому M. Гл. Архивъ МИД. грам. цар. Пол. снош. съ Татарами. Костомаровъ с. 1. IV, 619 говорить, що Бєньовского вислав король в цьвїтни. Однак згаданий висше лист Лїзолї з 10 лютого доказує, що вже тодї вислано посла з Ґданська. До Чигирина наспів Бєньовский 3 марта. Cf. справозданя Лїзолї з 3 червня 1657 р. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
  3. Інструкція Ромашкевичу. М. Гл. Архивъ МИД. грам. цар. Пол. снош. съ Татарами.
  4. Справозданє Марціановича с. 1. Beilage № 49.
  5. Через Кікіна передав Хмельницький відпись грамот привезених Парчевичем. Cf. низше ст. 18.