Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

менше, пів столїття перед Августом II. Утрата України була найяркійшим висловом того стану, найпевнїйшою його асекурацією і причиною, що й лїквідація історичної ролї Туреччини не принесла Польщи нїякої користи. Вже від пятьдесяти лїт говорено в дипльоматичнім світї менше про набутки Річипосполитої, а більше про користи з її розбору.

Так само без достаточної причини починають часто з Августом II новий період внутрішнього розкладу польської суспільности. „Саські часи“ стали навіть певним окремим історичним понятєм, як щось зовсїм инакшого від попереднїх і пізнїйших (реформацийних) часів. На дїлї ж, всї ті прикмети, якими богате житє польського суспільства в саських часах, бачимо в повнім розцвітї вже за трьох попередників Августа II.[1] Свідоцтв та документів про тодїшнє житє у Польщи доволї, як краєвих так і чужосторонних обсерваторів. Всї вони найбільше кладуть вагу на морально-обичаєвий бік того часу. Повна недостача етичних принципів в публичнім і приватнім житю, інтриґанство, корупція, недостача всякого полїтичного інтересу для справ держави і повне підпорядкованє їх власним особистим забагам і становим користям — отсе найяркійші краски на образї тодїшньої польської суспільности. Тут справдї більше треба б артиста-оповідача як історика-аналїтика.

Часто, навіть дуже часто, коли зайде питанє про те, що було причиною упадку Польщі, відповідають історики, що се як раз сей морально-полїтичний упадок польської шляхти був причиною слабости польської держави і її остаточної смерти. Погляд зовсїм хибний. Моральний упадок ще нїде в історії не розвалив держави. Коли б провести докладнїйшу аналїзу всїх головних гріхів тодїшнього польського суспільства, то виявило ся б, що не знайшлось би нї одного такого, якого не було б, очевидно mutatis mutandis, поза межами Польщі; спеціяльно сусїдні Польщи краї як Швеція, Угорщина, Венеція і Туреччина мають дуже богато спільних рисів з Польщею. Отже polnische wirtschaft (так назвав один нїмецький історик стан Польщі при кінци XVII в.) не мала свойого кореня в моральній декаденції суспільства, тілько противно: декаденство виросло буйно і зацвило на ґрунтї окремої полїтично-соціяльної структури й характеру польської держави. Зовсїм так само, як моральна депра-

  1. Дещо инакше було на поли духового житя, одначе й тут треба замітити, що зверхня освіта польської шляхти була на поч. XVIII ст. висша нїж в половинї XVII-ого.