Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/35

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

вація Римлян в I в. перед Хр. не була причиною упадку римської републики, а тілько одною з прояв її полїтичного розстрою. Тут маємо дїло з космополїтичним цвітом, що може вирости у всїх часах, у всїх народів, як що знайдуть ся відповідні умови. Тому то не будемо зупиняти ся на мальованю образу польського безладя і шляхотської анархії, а кинемо оком на їх соціяльно-полїтичний підклад, як головний історичний чинник в полїтичній ролї польської держави того часу[1].

Основа полїтично-соціяльної структури польської держави була готова в першій половинї XVI в.; пізнїйше завершували ся тілько устроєві форми, дійшовши до елєкції viritim, pacta conventa і liberum veto. Полїтично-суспільна основа держави остала ся та сама від початку XVI в., по своїм характері наскрізь середньовічна, типова для західньої Европи у XII і XIII в., понекуди ще давнїйше. На сїм закінчив ся дальший процес: Польща не вийшла нїколи з тих середньовічних форм. Така мертва точка належить до інтересних прояв в історії і її стрічаємо в ріжних часах і у ріжних народів; поясняти її причину тут не місце, замічу тілько, що вона безумовно показуєть ся там, де менший числом елємент приходить до панованя над більшим, де одно племя жиє коштом инших. Тут головне жерело полїтично-соціяльного консерватизму й аристократичного, часто аристократично-републиканського характеру нації.

В західній Европі заслуга переходу з середньовічних форм у новітні належить ся корисним економічним умовам й абсолютизмови монархів, що себе обопільно підпомагали. З окрема велику історичну ролю відограла в Европі ідея монархічного абсолютизму. Вона пхнула західно-европейські февдальні суспільства на дорогу дальшої еволюції полїтичних, економічних і соціяльних форм, поклала підлогу під новочасні демократичні державні і громадські орґанїзації і тому справедливо можна говорити про „революцийний монархізм“ в західно-европейській історії. В наших сусїдських державах не стало нї одного (економічного) нї другого (полїтичного) чинника. Турецьке володїннє над Босфором і татарське над Чорним морем підтяли на довгі віки економічне житє у східній Европі, а виборність королїв та републиканські інституції не давали можности розвитку абсолютної власти. Що правда, не хибувало мрій у польських королїв іти шляхом за-

  1. Загальний образ польської держави й суспільности на вступі до „саських часів“ малює живо П. Гаке (P. Haake, Polen am Ausgang des XVII Jhrh., 1905).