тицї. Передусїм не було добре обміркованого пляну дїяльности анї у самого короля анї у його дорадників, принайменше те, що нам звісно, не має такого характеру. Ще важнїйша хиба — то недостача сильної волї, енерґії та консеквенції по королївськім боцї. Сам король мав не одну гарну прикмету, Флємінґ не був буденний чоловік, одначе їх інїціятиви хорували браком волї, а їх дїланє браком енерґії та тревалости[1].
Дальшою причиною невдачі було те, що Август трактував Польщу, будь що будь як тілько спосіб до власного вивисшеня і в дїйсности йому було байдуже, чи те вивисшенє здобути через Польщу, чи через Шлезк або Чехію, чи вкінци Неаполь або Бельґію. У нього, першого в родї Веттинів польського короля, не було доконче потрібного тут дорожіня краєм, яке видимо нераз у найбільше еґоістичних володарів.
Та головна перепона в успішности реформаторської полїтики (поминувши всї її хиби) була в тім, що польська суспільність стріла всї ті заходи рішучою опозицією. Август II не міг будувати на нїкім, на нїякій суспільній верстві, бо — як сказано — нїяка крім шляхти не мала полїтичної вартости, на нїякій партії, навіть одиниць не було, які щиро і свідомо підперли б короля. Те, що говорить ся часто про королївських сторонників, не можна розуміти в значіню полїтичної акції. Всї дїйсно полїтичні проєкти реформ виходили від не-Поляків. Польські дорадники і помічники — се понайбільше низькі карієристи, зарозумілі двораки або уроджені інтриґанти, які хоч в однім-другім випадку піддержували короля, та зовсїм не з добре зрозумілих полїтичних мотивів, а виключно з власних особистих[2]. Навіть ширші гро-
- ↑ Полїтично найрозумнїйша голова при королївськім дворі була без сумнїву у Паткуля, тілько він грішив односторонностю, а до того перейшов скоро в царську службу і почав дивити ся на Польщу зі становища росийських державних інтересів. Правило, якого треба придержувати ся при доборі дорадників, виложив король у своїй записцї п. н. Regel pour la posterité, себто полїтичнім заповітї своїм наслїдникам, писанім десь у першім десятку XVIII в. Сказано там м. ин., що не треба добирати собі людей, які зросли ся в інтересами чужих держав або свого власного краю. Що до Польщі вдавало ся се йому хиба стілько, що його польські дорадники найбільше дбали про свій власний інтерес.
- ↑ Подібно характеризує їх також Отвіновский: Król August uchwyciwszy aptitudinem pozycyi czasu, umyślił swego dawnego przedsięwzięcia, za radą saskich konsyliarzów, osobliwie Fleminga, i szalbierzów niektórych polskich panów, dokazać w Polsce, żeby było absolutum dominium wprowadzić (ст. 202).