ренцій не знаємо. На диво Поляків, Виговський від себе нїчого не предкладав, а навпаки жадав предложеня їх постулятів, щоб, як говорив, могти мати понятє про ті бажані уступки і щоб обміркувати свої постуляти[1]. Сам виступив вправдї з загальною, але зовсїм виразною пропозицією аж доперва в перших днях мая і тодї аж зажадав властивої згоди. Власне вибирав ся тодї під Полтаву на рішучу розправу і не був певний як доля йому присудить. Вислав отже знов в сих згаданих днях до Бєнєвского чоловіка „virtute probata“ знаного Теодозія і заохочував правительство до скінченя „добрих справ“, заручаючи, що пізнїйше тяжше буде знайти вигіднїйший час, і довго прийдеть ся ждати, нїм така звізда присвітить.
Ще рішучійші кроки до згоди, вимірені вже на певний успіх і на довершенє свого великого дїла, чинить гетьман не скорше як при кінци мая, підчас побуту під Полтавою, саме тодї, коли був в дуже критичнім положеню. Але і тепер ще повновласть була йно устна, а не письменна: „Co strony publici promovendi boni, iakom ia raz na taką p. Teterę ordynował functią, tak y teraz zupełną onemu iednemu W. M. M. P. wiarę tym upewniaiąc, ze cokolwiek by on ex re nostra z W. M. M. Panem postanowił, my wdzięcznie przyjmiemy. Nostrago confrmabimus voluntate, skoroby iak naumnieyszą dał o tym wiadomość. Tylko o to prosimy, abys W. M. M. P. chciał z nim agere confidentissime, omni remoto scrupulo, nie Kładąc sobie zadney do niego urazy przez nieprzystaną onemu plenipotentią, gdyż te nasze listowne upewnienia za nayważnieysze mocy y pozwolenia miec chcemy. Sciągnę na się łaski Bożey oddalenie, jeslibym miał iednego uchibić słowa nad postanowienie ordynowaney odemnie osoby[2]. То само повторяє десь ще в червни. Ia więcey słowu memu indidi firmitatis et fundamenti, niżeli kiedy bym sto skryptów takich miał dawać[3]. Дуже побоював ся гетьман дати комусь в руки документ, аби при неудачі то не скропилося на нїм. Проте поручає Тетері бути обережним, боїть ся щоби подорожні не виявили секрету, бо в Москві перед Лїсницьким про нього говорили з підозрінєм і литовська шляхта сильно інтриґувала через нїжинського протопопа Фи-
