„завотчикъ въ измѣнѣ“. Він все то лїто прожив в Корци і там змовляв ся з Ляхами, якби то висвободити ся з під царського підданства.
Дня 7. (17) IX гетьман поставив на своїм, щоб послови не робити кривди, віддав йому листи до царя, дав підводи, визначив дорогу куди має їхати, щоб обминути Татар і казав сильному віддїлови козаків відпровадити посла до границї. Від себе обіцяв ся гетьман чотири тижднї ждати відповіди. Доперва в дорозї в Ромнах, при стрічи з повертаючими польськими комісарами довідав ся московський посол від шляхтича, комісаря Карася, що прибув з Євлашевским, дещо близше про правдиві результати польської комісії, але і то дуже мало.
В тім самім часї, коли був у козаків московський посол, переводили з козаками також згоду польські комісари. Та тілько їм далеко лїпше пішли їх відвідини у козаків. Гетьман і з ним солїдарна старшина довели таки до сього, що собі поставили на метї.
Відповідно до порозуміня і умови виїхали польські комісарі зі Львова д. 22 серпня. Двох з них, Бєнєвский і Евлашевский, смоленський каштелян, увіковічнили своє імя яко комісарі, в дїйсности було їх більше. Іздив в їх товаристві радник Ґолїньский зі Львова, якийсь Зажина, Карась, Перетяткович і ин. Там де сподївали ся гетьмана знайти — не знайшли, а дігнали аж під Гадячом, де застали вже о день скорше прибувшого з Москви згаданого дяка, що — як оповідає Перетяткович[1] — трактував з козаками про згоду і богато їм обіцював. І досить було зичливих його плянам, напр. старий батько Виговського, дехто з старшини і чернь. При першій стрічі д. 9. IX н. с. повитано польських делєґатів дуже величаво. „Вїхалисьмо до табору запорожського війська — пише Ґолїньский[2] — в сам вечір. Військо було веселе (ochotne), піхота і кіннота гарцювала далеко перед табором, часто даючи огня з ручного оружя. Як ми вїжджали на майдан, піхота стояла по обох сторонах нагнувши
- ↑ Сей то спольщений шляхтич дав нам досить докладну реляцію кількох посольств в справі згоди з Польщею. Памятники, т. III. З його реляції виходить, неначе б самі Виговські (родина) нахиляла инших до згоди з Москвою. „Zastaliśmy tam kanclerza moskiewskiego, wiele zbytecznych od cara kozakom obiecującego wolności; gdzie animuszow kozackich, przy informaciei starego Wyhowskiego, oyca, y Daniła, brata hetmanskiego, tak starszyny, pogotowiu czermi, in partem Moskala wiele nachylonych było“.
- ↑ Рукопись бібл. Осолїньских ч. 189. Автор хотїв дати короткий діарій, але на жаль не подав справозданя зі всїх днїв свого побуту під Гадячом. Його звістки хоч цїнні, одначе дуже скупі.
