Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том IX (1896).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

рутъ пятерицу на оффѣкія церкве: великаго иконома, великаго скиофилака, великаго хартофѣлака, протедика, протонотарія“, і докладно визначає сферу дїяльности кожного з них. Яке б не було проблематичне виконаннє сїєї обіцянки, а все ж така обіцянка повинна була опирати ся на якісь справжні факти самого життя, — инакше вона зовсїм не мала нїякого значіння. Що б ся обіцянка мала якесь значіннє і була крилошанам пожаданою (а вона й давала ся на те, щоб заманути їх), неминуче потрібно, щоб ся обіцянка відповідала справдї якомусь фактично вже заведеному порядкови, що хоч би скільки небудь нагадував наведений у грамотї Исаиї Балабана подїл епархияльних обовязків промеж членами крилосу.

Таким чином доконче треба, на нашу думку, припустити, що епархияльний колєґіяльний орґан руської церкви, відомий під назвою крилоса, представляв з себе інститут з специяльно уставленим для кожного члену або для якої ґрупи членів кругом дїяльности. Певна річ, не можна довести, що тут був повсечасний і цїлком певно визначений подїл обовязків. Сей подїл, певнїйше, не мав уставлених, точно визначених меж і залежав здебільшого від самих крилошан, від більш чи менш дїяльного встоювання їх за права свої перед епископом. А все ж більша чи меньша специялїзация ріжнородних обовязків епархияльних між поодинокими членами крилосу доконче повинна була істновати, — принаймнї в епоху найбільшого розвитку дїяльности крилосу.