Прояви живійшого лїтературного руху шістьдесятих років на Українї не могли остати без впливу на лїтературні і национальні змагання українсько-руського народу в Галичинї. Осередком лїтературного руху шістьдесятих років в Галичинї стали часописи „Вечерницї“, „Мета“, „Нива“ і „Правда“, звідси розходили ся соняшні проміння, що розбуджували поміж нашою суспільностю национальну сьвідомість. Поміж сьвідомою своєї національности інтелїґенциєю почулась потреба засновання товариства для просьвіти селян і міщан а також для видавання лїтературних і научних творів та шкільних книжок ґімназияльних в руській мові. Так повстало в 1868 р. товариство „Просьвіта“.
Однак небавом показалось, що просьвіта селян та міщан сама про себе вже чималу вкладає задачу і тому видавництва лїтературні і научні належало би полишити іншому товариству, котре би дбало про розвиток нашої мови, лїтературу і науку в рідній мові. З кінцем 1873 р. повстало у Львові товариство ім. Шевченка на основі статуту, потвердженого ц. к. намістництвом дня 11. грудня 1873, заходом девяти патриотів, з котрих лише трьох остало між живими іменно: Др. Омелян Огоновський, професор руської мови і лїтератури в унїверситетї львівськім; Юлїян Романчук, професор ґімназиї у Львові і Теофіль Барановський, інжинїр видїлу краєвого у Львові. Всї інші основателї вже між покійними, а іменно: Степан Качала, Михайло Димет, Др. Корнило Сушкевич, Др. Олександер Огоновський, Льонґін Лукашевич і Михайло Коссак. Сї перші основателї товариства ім. .Шевченка признали потребу засновання власної друкарнї, позаяк думали, що сим спо-
