Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том LIII (1903).pdf/128

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в однім із них хронїку, якої шукав довший час безуспішно. Порівнуючи одначе її з тим, що менї говорено про Керестурську хронїку, я приходжу до переконаня, що се лише витяг тамтої і що тамта, значно більша, таки ще віднайдеть ся. Та все таки я вважаю її гідною друку, хочби з огляду на мову, як не на що иньше.

Але хоч як отся хронїка сухенька, містить вона в собі деякі моменти, що заслугують згадки, особливо ті, що полишили навіть по собі слїди в народнїй словесности. Ми бачимо тут згадки про мадярську революцию, про саранчу — і ті самі згадки находимо в народнїх оповіданях[1]. Подибуємо кілька разів звістку про велику воду (між иньшим під 1870 і 1871 роком) — і читаємо про те саме в народнїй піснї[2], хоч остання походить із пізнїйшого часу, бо в нїй вже згадуєть ся про канал, а його зачали будувати 1872 р. Згадка про те, як на великдень парубки побили війта, найшла свій відгомін також у піснї[3]. Спровадженє і управа рижу зазначені в хронїцї і в піснї[4], а подїл толоки крім хронїки і оповідань відгукнув ся аж у трьох піснях[5], які вдалось менї записати.

Про кольонїзацию мало згадуєть ся і тут бачимо досить дивну річ, що про Коцуру, сусїдне село Керестура і рівночасно заселене Русинами з Керестуром, не говорить ся нї словом, а між кольонїями, які вийшли з Керестура та Коцури, подибуємо лише назву одного села, Петровцїв, хоч повинні б бути й иньші. Отсе й власне сьвідчить найбільше за тим, що хронїка з рукопису д. Туринського, се лише витяг із довшої, бо такі подїї, як вихід більшого числа людий з села, не такий вже дрібний факт, щоби його не втягнено до хронїки, коли втягано звістки про снїг, велику воду і ин.

Найважнїйший факт одначе, який подибуємо в отсїй хронїцї, то ще один доказ більше національного почутя руського в бачванських кольонїстах. Незвісний хронїкар уважав потрібним не лише зазначити приємний для нього факт іменованя епископом Русина (крижевський епископ, Юлїй Дрогобецький, під якого належуть бачванські і слявонські Русини, походить із пів-

  1. Пор. мою працю: Руські оселї в Бачцї (Записки, XXII).
  2. Пор. Етноґраф. Збірник, т. IX, II, ч. 383.
  3. Ibidem, ч. 373.
  4. Ibidem, ч. 385.
  5. Ibidem, ч. 380–382.