Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XCVI (1910).pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

76

Іван Шпитковський


виходить отже, що інїціятором не був Залїзняк, а Мелхиседек Зн. Яворський. Дальше сього останнього називав автор „przełożonym tego monasteru“ (роз. мотриненського), яким мав бути в р. 1768 від вчасної весни до Зелених свят. Коли тимчасом Мелхиседека в тім часї нема зовсїм в тім монастири; він стало перебував вже від 6 падолиста 1766 р. до часу колїївщини в Переяславі, в епископській консисторії призначений „для представленія вѣдомостей о благочестивихъ монастиряхъ“[1]. Не розуміємо теж докладнїйше, що то була за кореспонденція в мотриненськім монастирі та з ким.

Дальше автор каже, що тоді (1768) Холодний Яр лежав в добрах „I. O. X. St. Lubomirskiego, woiewody kijowskiego“ — коли тим часом тодї київським воєводою був Франц Салезій Потоцкий аж до своєї смерти (22 жовтня 1772)[2], а доперва 29 жовтня того року став на його місце Станіслав Любомірский[3]. Дальше — як вже згадувалисьмо — Зелені свята 1768 року не припадають на 29 мая а на 22 мая, а дату 29 ставляє автор аж ех post.

Дальше оповідає автор, що коли монахи мотр. монастиря розбрели ся з численними копіями сього „указу“ по селах київського та брацлавського воєводства, та коли по селах лагодило ся до загального повстаня, виходить Залїзняк із Холодного Яру, починаючи находом на с. Куликівцї жабот. ключа, що належить до згаданого кн. Любомірского, де потерпіли головно Жиди та йде в сам Жаботин, де убиває ґубернатора Стемпковского та деяких Жидів і Поляків. По сих двох удачах, коли до нього пристало богато селян, іменує себе полковником, а 14 Запорожцїв, ватажків 14 віддїлів — сотниками, з яких названий лише Шило. Він іде над ріку Днїпер, на півстровець порослий густими корчами („na kępę“)[4], убиває там усїх з виїмком Мацєя Трояновского, якого забирає зі собою, займає Черкаси, по повороті Шила до Залїзнякової ватаги, йдуть оба походом до Смілої, Корсуня, де лише пана Суходольского „рабують на кількадесять тисячів“, звідси подали ся уманським шляхом на Лисянку, Ризину, де знесли надворну хоругов Стан. Потоцкого, хорунжого коронного, під проводом

  1. Ѳ. Лебединцевъ: „Архимандритъ Мелх. Зн. Яворскій“. Арх. Юг. Зап. Россіи, ч. І, т. 2, ст. CCVIII, та т. 3, № докум. CLX, ст. 837.
  2. о. В. Чарнецкій: Лѣтопись монастиря оо. Василіянъ въ Кристинополи (Дїло 1890, ч. 54).
  3. Żychliński T.: Złota księga szlachty pol., річник 5, ст. 120—121.
  4. Linde: Słownik języka polskiego, т. II, ст. 325.