Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XCVI (1910).pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

78

Іван Шпитковський


otrzymało więzienia, sekwestrowania, udręczenia, bicia“ часто масового, в тій цїли, щоби змусити їх на унїю. Рівночасно потягано православних до „iuramentu (на унїю) у haniebną śmiercią grozili“. Перелякані люди утїкали із сїл, „przez wielkie pogróżki о niebezpieczeństwo zdrowia у życia“, хоронили ся по лїсах etc., одначе і там на них нападали жовнїри: „bili, kaleczyli, zabiiali у zamieszanie po całey Ukrainie uczynili у Haydamakom przez takowy nieprzyzwoity postępek do irrupcyi w kray przyczynę dali“.

Як великий взагалї був сей страх у горожан польської держави перед королївським військом, що сягав аж в Залїщицьке, дає найлїпший доказ лист самого короля до Бранїцкого[1], в якім просить його не зоставляти в Залїщиках анї ґарнїзону „polnego autoramentu, ani R. P.“ анї його полків, бо „kupcy, rzemieślnicy zaleszczyccy, cudzoziemcy у nawet chłopstwo tak są przestraszeni kontuszowym żołnierzem, a mianowicie memi pułkami (тут видно певного рода задоволенє короля), że zapowiadaіa swoią ucieczkę, gdyby takow y garnizon u siebie zobaczyli“. Коли пригадаємо надто Бобровского і Волинєцкого, псевдокомісарів Любомірского які грозили в його добрах, в Смілянщинї „wycięciem w pień“ „хлопства“[2] і козаків та згадаємо хочби польську сучасну віршу видану др. І. Франком[3] — то бачимо, що такі погрози висїли неначе в повітри над Смілянщиною, й не трудно зрозуміти, що як раз тут почала ся й реакція. Залїзняк ударив в перше на Куликівцї, де знайшов лише Жидів, або инакше вибрав ся туди, знаючи, що нема там шляхти, лише самі Жиди, елємент в народній опінїї боязький, нездатний до оружного опору. Дальше пішов Залїзняк в сам Жаботин, де лучила ся для колїїв найбільша нагода. Тут ґубернатор Стемпковский, здаєть ся далекий свояк, а може й іменник — кажучи словами Dr. I. A. Rolle — Strasznego Józefa[4] — бо менш воєвничо

  1. L. Gumplowicz: Korrespondencya Stanisława Augusta z Branickim, ст. 99.
  2. Meмуар Мощенського, ст. 135, виданє Жупаньского, Познань, 1867 р.
  3. Записки Н. Т. ім. Ш. т. VII, Miscel. ст. 3—11, п. з. „Вірша про Барську конфедерацію“.
  4. У Нєсєцкого (т. VIII, стор. 516) молодший брат Йосифа Ст. женить ся з надворною довчанкою кор. Другий брат Йосифа, каштелян, стоїть по сторонї барської конф.; при зайнятю Бердичова взятий в неволю (Złota ks. szlach., VIII, ст. 247). Сей Станїслав то хиба який з'убожілий свояк.