Про потребу трохи більшої уваги до наших віршів духовних не будемо тут розводитись; ще різдвяні і великодні вірші на Українї звертали на себе більше уваги, хоч там се лише рідкі останки — пережитки колись широкого уживання віршів; в Галичинї ж ся лхтература віршева ще в повнїй силї і доси живе, і тим більше треба заходитись коло неї, поки ще є коло чого. Приготовлюючи до друку співанник з початку XVIII віка, знайшов я в музею Просьвіти співанничок маленький, в вісїмку писаного аркуша, дуже заялозений, але судячи по письму — часів дуже недавних — не старше десь, як з середини сього віку; писаний дуже старанно, нїби славянськими буквами; якоїсь титулової картки нема; з устних відомостей виходить, що збірничок сей походить з Яворова і належав до яворівського міщанина Голоти, а в музей Просьвіти перейшов від його сина, ученика руської ґімназиї († 1887). Вірші сї сьпівають ся в Яворові й тепер, а списані вони, правдоподібно, десь в 1870-х р.
Збірничок сей містить в собі 30 псальм руських і польських, але всї писано руським письмом, лише на чистих листках з заду, иньшої руки, є дві польські вірші, писані польським письмом; дві руські псальми дописано на прилїплених листках. З написаними на тих листках всього маємо 21 руську псальму, з них лише одна „пѣснь свѣтова“: Тепер свѣтъ великои здради (N 26) та й ся моральна, иньші псальми (як і всї польські) — релїґійного змісту; з них чотири таких, що є в старім Богогласнику, один переклад польської колядки, заведеної і в Богогласник (W żłobie leży), дві є в новім львівськім Богогласнику (р. 1886) одна в „Колядах і піснях“, вид. Просьвітою 1895 р.; одну надруковав др. Франко в повнїйшім вариянтї; одну (N 4) призначив я в примітки до співанника з поч.
