в Великопольщі, в Кобилїнї. Новоявлений і „щирий“ католик вписав ся зараз до тамошнього брацтва „св. Анни“ як київський каштелян; в 1682 р. став київським воєводою, помер 1688 року[1].
Для нас найважнїйший той час, коли Немирич перебував в Українї від 1649 до 1663 р. і особливо цікавою була-б його дїяльність перед 1659 роком, котрий принїс йому сей високий уряд в вел. кн. Руськім. Про те в блїдих і нечисленних слідах сїєї дїяльности годї знайти хоч слабонькі натяки на участь Степана в змаганях і подїях, що попереджали собою Гадяцьку умову. Степан Немирич виступає скрізь як найзвичайнїйший сторонник „короля і річипосполитої“ і за свою вірну службу одержував від короля всякі „милости“.
Так напр. 1659 р. король дає йому „асекурацію“ на суму 50.000, яку він видав на потребу річипосполитої, маючи
„commendę od nasz (короля) sobie nad chorągwiami pewnemi przy liniy kozackiey rzecze Teterewi pactami Zborowskiemi określoney zleconą. Dajemy mu tę naszą powturną assecuratyą, że w tey summie skodować żadnym sposobem nie ma, owszem na przyszłym da Pan Bog seymie dostateszną odniesie satisfactyą…“ (док. N. 75).
Підчас шведської війни, коли Юрія релїґійні переконання загнали в шведський табор, Степан, хоч теж аріянин, міцно держить ся Яна Казиміра, за те йому доручено начальникуваннє над кіннотою у Кракові[2], а в 1660 р. „по Бутлєрі дістав він лєйбкомпанїю ґвардії“ і король „дає йому два реґіменти, один райтарії, другий піхоти, котрі приносили йому 40.000 зол. польс.“[3]; се була нагорода за зруйновані „українські“ маєтки. По траґічній смерти брата Юрія Степан дістає київське подкоморство, потім еміґруе, щоб, як ми бачили, вернути сенатором. Все се й звичайне й зрозуміле; король, будучи сам в дуже скрутному становищі, стараєть ся вдержати при собі доступними йому засобами своїх сторонників, особливо коли вони, як Степан Немирич, займають будь що будь видатнїйшє становище серед шляхетського загалу.
Чи тільки одним з сих засобів — звичайною королевською „милостю“ — було найцїкавійше для нас наданнє Степанови Немиричови уряду ґенеральства арт. вел. кн. Руського, уряду,
