Кожна жива істота розплодом поширює життя в простороні і часі, бо мнозтво осібників розвиває життя в більшій простороні, ніж один, а життя роду довше від життя осібникового.
ж). Діяльність в організмі відбувається періодично, то підносячись, то падаючи.
Як приклад, можна навести сон і чування, кровобіг і віддих, рух нутростей, підпесення сил, втома і ин.
4. Зовнішньому організмові відповідає внутряний, або особа; його дасться означити такими-ж прикметами, як і зовнішній.
а) Особистість перебуває безмірне мнозтво станів (відчуття, думки, почування, бажання і т. ин.), але вся ця різноманітність звязана одністю. Яка особистість, такі її стани і навпаки. Всі стани, що ми перебуваємо, залежать від нашої особистости: дана особистість може перебувати тільки їй властиві стани. Але з другого боку, коли у нас власне ця, а не инша особистість, то це тим, що ми маємо власне ці, а не инші стани.
Всі стани — стани «я»: отже «я» є конечною умовою існування його станів, але й «я» залежить від станів; воно є їх звязок, одність, а звязок, одність неможливі без того, що звязується, об'єднується. З другого боку, коли ми відчуваємо, думаємо, чинимо, то здійснюємо ті зародки, що є в нашій особистості, наша духовна діяльність є самоздійснення, самоусталення нашої особистости, нашого «я».
Отож особистість можна означити, відповідно до зовнішнього організму: особистість є цілість, що складається з різноманітних станів, звязаних так, що як стани залежать від цілости, так цілість залежить від станів.
б) Особистість себе свідома, як істота увокремлена, замкнена, проти инших самостійна.
Цей загально узнаний погляд вимагає не доводів, а обмеження, що їх ми зараз здибаємо.
в) Особистість можна, подібно до зовнішнього організму, розглядати, як союз або спілку.
Не тільки в бігові часу, але і одночасно особистість множна. Наше «я» покриває собою мнозтво підлеглих «я», звичайно застуваних від головного «я», але що вони існують, посвідчують нам стани внутряного неладу, вагання, розгаду. Надто яскраво ця множність співіснуючих «я» виявляється в душевних забуреннях, що їх знають під назвою хороб особистости.
Вияснити цю множність можна двояко.
По-перше, коли річ безперечна, що зовнішній організм складається з безлічи йому підлеглих, і коли кожний підкладає внутряний, то в нашім внутрянім мусить бути безліч внутряних. Не всі живі організми однакові, через те неоднакові і їх особистості, але в кожнім своя особистість. Людському організмові властива людська особистість, організмові робака, ко-
